3.2 Визначення трудомісткості робіт з технічного обслуговування і поточного ремонту електрообладнання

Основу чисельності ремонтного персоналу складає загальна трудомісткість ТО і поточного ремонту.

З використанням нормативів по кожному виду обслуговування:

де к – кількість видів технічного обслуговування, штук

h_і - планова кількість технічного обслуговування і - того виду, штук

Т_ні – нормативна трудомісткість технічного обслуговування і - того виду, нормо-годин

де T_{ні –} нормативна трудомісткість технічного обслуговування на 1000 км пробігу автомобіля;

– пробіг;

– ТО-1;

m - кількість марок автомобілів, штук;

k – кількість автомобілів даної марки, штук.

Приклад визначення трудомісткості технічного обслуговування і ремонту. На підприємстві є 50 автомобілів, з них 40 ВАЗ-2112 і 10 автомобілів ЗИЛ-130.

Планується, що середній пробіг одного автомобіля ВАЗ-2112 складає за рік 35000 км,а ЗИЛ-130 – 45000 км.

Періодичність технічних обслуговувань автомобілів вказаних марок: ТО-1 1600 км, а ТО-2 7200 км.

Тоді кількість ТО для ВАЗ-2112 одного автомобіля складає

=, (5)

N_TO-2 = штук,

де L – пробіг автомобіля, км

– періодичність ТО-2, км

= , (6)

=5 * 48 = 240, штук,

де – кількість автомобілів даної марки

N_TO-1 = – , (7)

N_TO-1 = - 5 = 15 штук,

де – періодичність ТО-1, км пробігу

= , (8)

=15 * 48 = 720 штук,

Загальну трудомісткість поточного ремонту електрообладнання можна визначити так:

де - нормативна трудомісткість поточних ремонтів для автомобілів ВАЗ-2112 складе 2,25 чол.год/1000 км, а для ЗИЛ-130 – 2,06 чол.год/1000 км, то загальна трудомісткість поточних ремонтів за рік складе:

= 2,21 * 35 * 43 + 2,10 * 43 * 20 = 5132 чол.год.,

Сумарна трудомісткість робіт з ТО і ПР електрообладнання рухомого складу в плановому році складе :

Т_сум = + , (10)

Т_сум = 1941 + 5132 = 7073 чол.год.,

3.3 Визначення чисельності ремонтного персоналу. Система оплати праці

Штатна чисельність ремонтного персоналу з обслуговування та виконання поточного ремонту електрообладнання рухомого складу можна визначити виходячи з трудомісткості робіт ( ) та планового дійсного фонду робочого часу одного робітника за рік ( ) з урахуванням коефіцієнту перевиконання норм виробітку (к), а саме:

, (11)

Таким чином планова чисельність ремонтного персоналу у відповідністю з виробничою програмою з технічного обслуговування і поточного ремонту складе:

,

Чисельність підсобно допоміжних робітників приймається у розмірі 20…30% від чисельності ремонтних робітників.

,

На базі приведених розрахунків складається штатний розклад який наведено у таблиці:

Таблиця 9 – Штат і тарифікація ремонтного персоналу

Професія	Кількість робітників	Розряд	Годинна тарифна ставка, грн	Надбавка, %
1 Автоелектрик	1	6	8,70	24
2 Слюсар з ремонту паливної апаратури	1	6	8,70	24
3 Акумуляторник	1	5	8,25	24
4 Карбюраторник	1	5	8,25	24
5 Підсобний робітник	1	3	6,24	-
Разом	5

Годинні тарифні ставки встановленні виходячи з мінімальної тарифної ставки на даний момент (гривні) і галузевих тарифних коефіцієнтів.

Галузеві тарифні коефіцієнти приведені в тарифній сітці.

Таблиця 10 – Тарифна сітка

Кваліфікаційні розряди	1	2	3	4	5	6
Тарифний коефіцієнт	1,00	1,30	1,40	1,63	1,85	1,95

Розмір тарифної ставки першого розряду за годину визначається як результат від ділення мінімального розміру заробітної плати () на середню місячну кількість робочих днів ()

, (12)

,

Годинні тарифні ставки для інших кваліфікаційних розрядів:

другого ,

третього ,

четвертого ,

п’ятого ,

шостого ,

Розраховані тарифні ставки оплати робітників, що зайняті ТО і ремонтом електрообладнання приведені в таблиці 11

Таблиця11 – Годинні тарифні ставки

Кваліфікаційні розряди	1	2	3	4	5	6
Годинні тарифні ставки	4,46	5,80	6,24	7,26	8,25	8,70

Системи оплати праці. Під системою оплати праці розуміється спосіб обчислення розмірів винагороди, належної виплати працівникам відповідно до витрат праці, а в ряді випадків і до її результатів. На підприємстві системи оплати праці встановлюються в колективному договорі. Переведення працівників на іншу систему оплати праці є зміною істотних умов праці й вимагає попередження працівників за 2 місяці.

Практика виробила дві основні системи, які застосовуються як в "чистому" вигляді, так і з різними модифікаціями, - почасову і відрядну системи оплати праці. При почасовій системі розмір заробітної плати визначається залежно від тривалості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника. Відрядна система передбачає визначення заробітку залежно від фактичного виробітку продукції належної якості. Почасова система може мати три підвиди: погодинна, поденна, помісячна. Праця оплачується за фактично відпрацьований час: години, дні, місяць. При щомісячній оплаті розмір окладу не залежить від кількості робочих днів у місяці.

Відрядна система також має декілька різновидів. Пряма відрядна - заробіток підраховується шляхом множення відрядної розцінки на кількість придатної продукції. Непряма відрядна застосовується для допоміжних робітників (наприклад, ремонтників), розмір зарплати залежить від результатів праці працівників основного виробництва, яке обслуговують допоміжні працівники. Відрядно-прогресивна - оплата за продукцію у межах норми проводиться за незмінними розцінками, а за продукцію понад норму - за прогресивно зростаючими розцінками. Відрядна система може бути індивідуальною або колективною, залежно від способу організації праці. Індивідуальна відрядна система застосовується на виробничій дільниці, де забезпечений чіткий облік праці окремих працівників. Колективна відрядна встановлюється за загальними результатами праці бригади. При цьому розподіл заробітку провадиться із застосуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ). На підприємствах приймаються локальні положення про КТУ, встановлюються конкретні показники, порядок обчислення заробітку. Враховується також і кваліфікація працівника. Розмір заробітної плати не може бути нижчим встановленого розміру мінімальної зарплати. Застосовується також і така система як акордна оплата праці - винагорода за виконання комплексу робіт (об'єкт будівництва). Остаточний розрахунок провадиться за акордним нарядом після прийняття всього обсягу робіт, про що складається акт. Зарубіжний досвід свідчить про переважне застосування почасової оплати праці в різних її модифікаціях: погодинна (чиста), погодинна з колективним преміюванням, погодинна з індивідуальним преміюванням. Головною умовою виплати зарплати є виконання повного обсягу робіт, розрахованого на основі прогресивних нормативів витрат праці.