Суб'єктами міжнародного права є:

а)держави;

б)нації і народи, що борються за своє національне визволення (більш детально — ті, що борються за свободу, незалежність і створення власної державності);

в)міжнародні організації;

г)державоподібні суб'єкти.

Серед самих суб'єктів міжнародного публічного права головне і визначальне місце належить суверенним державам, що виступають у якості основних суб'єктів міжнародного права. Саме від їхньої діяльності на міжнародній арені залежать стабільне існування і функціонування всієї міжнародної системи в цілому, збереження сформованої системи міжнародних відносин і ефективність самого міжнародного права. Адже тільки держави, діючи в рамках міжнародно-правових норм, володіють реальною силою і можливостями із забезпечення миру і міжнародної безпеки, у тому числі і з примусового забезпечення дотримання і виконання всіма суб'єктами міжнародного права своїх зобов'язань.

Особливість об'єктів міжнародного права полягає в тому, що до них належить усе те, із приводу чого держави й інші суб'єкти міжнародного права вступають у правовідносини між собою на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

Таким чином, у коло об'єктів міжнародного права входять конкретні матеріальні і нематеріальні блага, що не належать винятково до внутрішньої компетенції держави і можуть виходити за межі державної території. Причому слід мати на увазі, що тільки держави вправі вступати в будь-які правовідносини (визначати будь-який об'єкт взаємовідносин), котрі вони вважають необхідними і вигідними для себе. Єдиним обмеженням для держав у цьому смислі може бути пряма заборона якогось об'єкта міжнародним правом (наприклад, не можуть бути об'єктом продажу жінки і діти, вирішення спорів між державами за допомогою оголошення війни і т.д.).

У якості об'єктів міжнародно-правових відносин можуть виступати:

1)територія і міжнародний простір;

2)дії;

3)стримування від дій.

суб'єкти міжнародних відносин поділяють:

• за геополітичним простором — на всесвітні (МВФ, ООН) та регіональні (Рада Європи, Європейський Союз);

• за рівнем суспільного розвитку — високорозвинуті (США, Гонконг, Сінгапур, Канада), середньорозвинуті (країни Східної Європи і Латинської Америки) та слаборозвинуті, або бідні (країни СНД, Африки);

• за ступенем інтегрованості — дуже інтегровані (наприклад, країни Європейського Союзу, які мають спільні представницькі та урядові структури, прямують до єдиної валютної та митної систем) та слабоінтегровані (наприклад, країни СНД).

Сучасні процеси інтеграції залежать від створення гомогенних політичної, правової, економічної та культурної систем. За сферами суспільної діяльності розрізняють політичні, дипломатичні, правові, культурно-гумані- тарні міжнародні відносини. Нинішня національна держава охоплює водночас увесь спектр міжнародних відносин: є учасником багатьох міжнародних політичних, економічних і культурно-гуманітарних організацій, підтримує дипломатичні відносини і має дипломатичне представництво у більшості країн світу, підписує міжнародні договори та дотримується певних міжнародних принципів і норм у контексті як світових, так і регіональних організацій.

25.

Мона́рхія — форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі — спадкоємному монархові.

При такій формі правління вся вища законодавча, виконавча і судова влада належать монарху. Влада монарха передається, як правило, у спадщину.

Іноді монарх може обиратися. За свою державну діяльність монарх ні перед ким не звітується і не несе юридичної відповідальності. Як правило, такі монархи несуть відповідальність тільки перед Богом.

Всі монархії поділяються на: абсолютні, обмежені, дуалістичні, теократичні, станово-представницькі.

Види монарх. Форми правління:

• Абсолютна монархія - монархія, передбачає необмежену влада монарха. При абсолютній монархії можливі існуючі органи влади повністю підзвітні монарху, а воля народу офіційно може виражатися максимум через дорадчий орган (в даний час Саудівська Аравія, ОАЕ, Оман, Катар).

• Конституційна монархія - монархія, при якій влада монарха обмежена конституцією, неписаним правом або традиціями. Конституційна монархія існує у двох формах: дуалістична монархія ( Австро-Угорська імперія 1867 - 1918 рр.., Японія 1889 - 1945 рр.., в даний час існує в Марокко, Йорданії, Кувейті і, з деякими застереженнями, також у Монако і Ліхтенштейні) і парламентарна монархія (в даний час Великобританія, Данія, Швеція).

• Парламентарна монархія - вид конституційної монархії, в якій монарх не має владу і виконує тільки представницьку функцію. При парламентській монархії уряд відповідальний перед парламентом, який має більшу владу, ніж інші органи держави (хоча в різних країнах це може відрізнятися).

• Дуалістична монархія ( лат. Dualis - Двоїстий) - вид конституційної монархії, в якій влада монарха обмежена конституцією і парламентом у законодавчій області, але в заданих ними межах монарх володіє повною свободою прийняття рішень.

26.