
- •1.Поняття і основні напрямиорганізаціїпраці.
- •2.Нормування праці як основа її організації
- •3.Раціоналізація трудового процесу
- •4.Поняття ефективності праці її показники.
- •5.Фактори що впливають на продуктивність праці та результати її підвищення.
- •6.Методи вимірювання продуктивності праці.
- •7.Рівень життя ,поняття і показники,що застосовуються для виміру рівня життя.
- •8.Доходи населення та джерела їх формування.
- •9.Заробітна плата в економічній системі
- •16.Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери
- •17. Нормативно-правова та інформаційна база проведення моніторингу соціально-трудової сфери
- •18. Основні напрями моніторингу соціально-трудової сфери
- •14.Система трудових показників і взаємозв’язків їх елементів
- •15.Звітність і аудит у сфері праці.
- •10.Методика планування праці .
- •11.Планування зростання продуктивносты праці
- •12.Планування чисельності та стр-ри кадрів
- •13.Планування з/п
- •1.Поняття і основні напрямиорганізаціїпраці.
1.Поняття і основні напрямиорганізаціїпраці.
В економічній теорії під суспільною організацією праці розуміють формування і підтримування природних, розумних пропорцій між сферами прикладання праці, а, отже, і між сферами суспільного виробництва та невиробничої сфери.
Організація праці на підприємстві повинна забезпечувати раціональне поєднання і розподіл праці в колективі, професійний підбір кадрів, їх ефективну діяльність і умови для реалізації їх творчих можливостей.
Сукупність досягнень науки і техніки, передового виробничого досвіду, на які спирається наукова організація праці при розроблені заходів по організації праці, називають її основами. Останні групуються таким чином: соціально-економічні, техніко-економічні, психофізіологічні, правові і нормативні.
В сучасних умовах господарювання основні напрями наукової організації праці полягають у:
1) розробці і впровадженні раціональних форм розподілу і кооперації праці;
поліпшенні організації підбору, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;
2) раціоналізації трудових процесів, впровадженні передових прийомів і методів праці;
3) вдосконаленні організації і обслуговування робочих місць;
4) вдосконаленні нормування праці;
5) впровадженні ефективних форм і методів матеріального і морального стимулювання праці;
6) покращенні умов праці;
7) зміцненні дисципліни праці тощо.
Під час впровадження вищеназваних напрямів вдосконалення організації праці слід враховувати особливості виробничого рівня.
У масштабах народного господарства вдосконалення організації праці має такі завдання: забезпечення найбільш повного використання трудових ресурсів суспільства, регулювання співвідношення чисельності зайнятих в галузях матеріального і нематеріального виробництва, раціональний розподіл і перерозподіл робочої сили між галузями і регіонами країни тощо.
На рівні підприємства завдання із вдосконалення організації праці полягають у: правильності розстановки працівників на виробничих ділянках на основі раціонального розподілу і кооперації праці, спеціалізації і розширенні зон обслуговування; узгодженості діяльності тощо.
На конкретному робочому місці вирішують такі завдання: впровадження прогресивних робочих прийомів і трудових операцій, правильне обладнання і планування робочих місць, рівномірне і безперебійне забезпечення їх інструментами і матеріалами, створення належних умов для роботи і життєдіяльності людини.
2.Нормування праці як основа її організації
В загальному визначенні нормування праці — це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.
Зміст роботи з нормування праці на підприємстві включає: аналіз виробничого процесу; поділ його на частини; вибір оптимального варіанта технології й організації праці; проектування режимів роботи обладнання, прийомів і методів роботи, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку; розрахунок норм згідно з особливостями технологічного і трудового процесів; їх впровадження і подальше коректування у зв'язку зі зміною організаційно-технічних умов трудової діяльності.
Суттєво важливою є наукова обґрунтованість норм. Норма встановлює саме необхідні витрати та результати праці. Наукове обґрунтування норм вимагає врахування технічних і технологічних можливостей виробництва, особливостей застосовуваних предметів праці, використання прогресивних форм, прийомів і методів роботи, фізіологічно виправдану інтенсивність і нормальні умови праці.
Норми праці — це складова частина організації оплати праці на підприємстві, це активний засіб забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та мірою її оплати, що відповідає вимогам соціальної справедливості у розподілі фонду споживання. науково обґрунтовані норми є ефективним засобом позитивної мотивації праці, спрямованої на активізацію трудової віддачі працівників.
Отже, нормування праці є важливою ланкою як технологічної та організаційної підготовки виробництва, так і оперативного управління ним.
Основними об'єктами нормування праці є робочий час, обсяг роботи, зона обслуговування, витрати енергії працівників.
Раціональне використання робочого часу на підприємстві починається із встановлення найдоцільніших режимів праці і відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими. Для виявлення резервів раціональнішого використання фонду робочого часу працівників проводиться класифікація видів витрат робочого часу за такими напрямками: а) час роботи і час перерв у роботі; б) нормований і ненормований робочий час. Коефіцієнт використання робочого часу показує рівень організації праці на підприємстві і розраховується діленням фактичної тривалості робочого дня на нормальну.