2. Іконописний бароковий живопис.

Після завершення визвольної війни 1648-1654 рр. не останню роль у розвитку мистецтва відіграють зусилля, направлені на відбудову зруйнованих храмів, на їх оздоблення, насамперед іконостасами.

У ІІ пол. ХУІІ-ХУІІІ ст. основним видом живопису залишається іконопис, який поступово змінює свій характер. В ньому розвиваються елементи нової іконографії, виявляються реалістичні риси, виразно визначаються впливи тодішніх мистецьких стилів – бароко, рококо, класицизму, поширюються алегорично-символічний, історичний та пейзажний жанри. В Україні бароко виявляється дещо пізніше, ніж у Західній Європі. Наприкінці ХУІ ст., як ми пам’ятаємо, живопис виникає й активно розвивається в Італії (П’єтро де Кортона, Я.Тинторетто, Дж.-Б. Тьєполо), згодом поширюється у Фландрії (П.Рубенс, А.Ван-Дейк, Я.Йорданс), Іспанії (Х.де Рібера, Ф.Сурбаран), а також в Англії, Франції, Німеччині, Польщі та інших країнах. У І пол. ХУІІІ ст. повсюдно бароко переходить до стилю рококо і, переплітаючись з ним, існує паралельно. З 60-х рр. бароко витісняється класицизмом.

Рококо (франц. rococo)—стиль у зах.- європ. мистецтві І пол. 18 ст., для якого характерні вигнуті лінії, схожі на обриси раковин та сплетення різьблених і ліпних орнаментів, завитки, розірвані картуші (в архітектурі), манірність образів, звернення до міфологічної і пасторальної тематики (в живописі).

Класицизм (лат. classicus – взірцевий) – один з основних напрямів у європейській літературі і мистецтві 17-поч. 19 ст., зразком для якого було своєрідно переосмислене класичне (давньогрецьке і давньоримське) мистецтво.

Християнські святі, зображені на іконах ІІ пол. ХУІІ - початку ХУІІІ ст., мають земні риси і дедалі частіше нагадують простих смертних. В композиції ікон вводяться образи світських осіб. Вбрані в кунтуші та жупани, дорогі хутра та коштовності, вони мають яскраво виявлені портретні риси.

На становлення бароко в Україні істотно вплинули демократичні прошарки, братства з їх гуманістичними позиціями, а також контрреформація зі шляхтою й зміцніла нова соціальна верства в особі козацької старшини.

На іконі «Розп'яття» кін. ХУІІ ст. зображена літня людина в червоному кунтуші – лубенський полковник Леонтій Свічка. Виразне його видовжене обличчя. Очі дивляться з серйозною увагою. Характерні деталі одягу надають зображенню життєвої конкретності.

Улюбленими сюжетами того часу були так звані «козацькі Покрови». На одній з них зображений Богдан Хмельницький зі своїми сподвижниками. («Покрова» кін. ХУІІ ст. з Київщини). Сюжет ікони символічний. Богородиця бере під свій захист конкретних історичних осіб і серед них – українського гетьмана, російського царя. Ідея покровительства богоматері земним справам виростає у своєрідний символ. Святкова урочистість звучить у ясному колориті ікони, в її піднесених плавних ритмах. Поєднання червоних, синіх кольорів, введення декоративних орнаментів надали іконі життєрадісного звучання. Історичні події переростали традиційні рамки релігійних сюжетів, наповнюючи їх новим змістом.

Зображення в «козацьких Покровах» історичних осіб було відгомоном тих значних подій, що відбувались в Україні. На іконі «Покрова» (Новгород-Сіверський) вміщені портрети козацької старшини. Композиції подібних ікон складні, з помпезним архітектурним тлом. Художники вдало розміщують групи людей в інтер'єрах, добре передаючи перспективу.

Відомі переяславська та сулимівська «Покрови» нагадують пишні придворні сцени. де поряд з ідеалізованими зображеннями царя, цариці, патріарха, монастирських ігуменів зображено козацьку старшину, що намагалась узаконити себе серед можновладців (“Покрова” з с.Сулимівка, І пол. ХУІІІ ст). Козацьку старшину, світських дам художники зображують на тлі архітектурної декорації. В іншій зображено Петра І серед української знаті. Зустрічаються в «козацьких Покровах» і зображення простих козаків. Вони не так пишно вбрані, як панство, зате привертають увагу мужніми типами облич, характерів.

У ХУІІІ ст. стиль бароко набуває пишних, яскравих форм. В усіх галузях мистецтва відчувається прагнення до витонченості, вишуканості оздоблень. Художня культура починає втрачати мужню простоту. Полярні позиції цих соціальних сил відбилися на двох тенденціях бароко: аристократичній та народній, які нерідко між собою перехрещувалися. Вишуканий стиль бароко якнайкраще виражав духовні інтереси української козацької старшини і вищого духовенства, їх прагнення до рафінованої аристократичності, шляхетності і багатства.

Вершин свого розквіту досягає іконостас – зразок стилю пишного бароко. Іконостаси тепер сягають самого купола, мають по 5-6 ярусів. Динамічний характер архітектурних деталей, соковите різьблення в поєднанні з яскравим живописом є характерною їх ознакою.

Такий іконостас зберігся в Преображенській церкві села Великі Сорочинці, резиденції українського гетьмана Данила Апостола. Церква збудована в 1732 р. на його кошти. Величезні розміри іконостасу та розкіш оздоблень характерні для доби бароко І Пол. ХУІІІ ст. Тематичне розташування сюжетів в іконостасі не порушується Змінюється лише характер та стиль живопису, що стверджував земну красу. Буяння яскравих фарб, позолота на різьблених частинах підкреслювали парадну урочистість. Наносячи фарбу на золоте й срібне тло, митці досягали враження пишності, краси дкору. Серед ікон привертає увагу св.Уляна з портретними рисами дружини гетьмана Уляни Апостол. Це зображення вродливої, розкішно вбраної жінки, тобто на зразок світського потрета, «втиснутого» в рамки ікони. Срібна ваза з квітами теж сприймається, як атрибут світської картини, не ікони.

Висока професійна культура майстрів сорочинського іконостасу свідчить про те, що вони мали певне відношення до центрального художнього осередку – до Києва. У багатьох монастирях Полтавщини, Чернігівщини, Стародубщини існували місцеві майстерні, де працювали іконописці й різьбярі, але центром художнього виховання і високої мистецької освіти залишався Київ, майстерні Києво-Печерської лаври.

В українському живописі дедалі міцніє світський напрям і зростає потяг до життя, до реальних земних форм. Риси мистецтва середини ХУІІІ ст. найяскравіше втілені в двох парних іконах «великомучениць» -- Варвари й Катерини та Анастасії й Уляни з Конотопської церкви. Тут уже майже нічого не залишилося від релігійного змісту. Жінки, вбрані за придворною модою, нагадують, скоріше, світських аристократок, ніж змучених святих. Про їх «святість» промовляють лише німби, хрести й пальмове гілля, яке є зовнішнім атрибутом їхнього мучеництва. Голови святих прикрашають золоті корони, на шиях – разки перлів.

В українському мистецтві поступово перемагає світський напрям. Перед митцями відкривалися нові можливості й перспективи художнього пізнання людини та природи. Перемагає новий світогляд, який і стверджує реалістичний живопис. Йому належить майбутнє. Таким був закономірний процес розвитку мистецтва. Завершувався великий етап середньовічного мистецтва, народжувались нові принципи художнього відтворення дійсності. Завоювання реалістичного живопису закріплювалось у розвитку портретного жанру, поширеного в Україні з ХУІІ ст.