44. Національний доход

Національний доход ( НД ) – це заново створена суспільством вартість за певний строк ( рік ).  Кількісно НД – це різниця між сукупним суспільним продуктом і фондом заміщення. НД можна виразити як у вартісній, так і в натурально-речовій формі.

За вартістю він являє собою сукупність чистого продукту всіх галузей народного господарства. За натурально-речовою формою НД становить предмети особистого споживання, вироблених у суспільстві за рік, а також частини засобів виробництва, які призначаються для розширеного відтворення.

На величину зростання НД впливає цілий ряд факторів:

1) кількість праці, затраченої в сфері матеріального виробництва. Чим більше праці витрачається суспільством протягом року у виробництві, тим більшим є й національний доход. Це досягається:

а) шляхом збільшення кількості працюючих у виробництві;

б) шляхом продовження робочого дня;

в) шляхом підвищення інтенсивності праці.

2)підвищення продуктивності праці.  Підвищення продуктивності праці не збільшує НД у вартісному виражені,  але він зростає в натуральному обсязі.

3) економія на постійному капіталі. Цей фактор впливає не на вартісний, а на натуральний обсяг НД. Розподіл НД  виступає як сукупність відносин,  які виникають з приводу заново створеної вартості між безпосередніми учасниками її виробництва – власниками факторів виробництва ( капіталу, праці, землі, інтелекту ).

Розподіл НД здійснюється за такими напрямками:

1) заробітна плата;

2) Додаткова вартість:

а) прибуток;

б) дивіденд;

в) позичковий процент;

г) рента.

Ці доходи називаються первинними або основними, їх ще називають факторними, оскільки кожен з них пов’язаний з певним фактором виробництва.

Існує також сфера нематеріального виробництва, яка суттєво впливає на рівень життя людини. Учасники сфери нематеріального виробництва повинні теж отримувати свої доходи. Ці доходи формуються в результаті перерозподілу НД, під яким розуміється система економічних відносин між учасниками сфери матеріального виробництва та учасниками нематеріальної сфери з приводу вторинного привласнення національного доходу.

Отже, первинні доходи не залишаються повністю в розпорядженні суб’єктів виробництва, а частково трансформуються у вторинні або похідні доходи учасників нематеріальної сфери.

У результаті розподілу та перерозподілу НД в усіх групах населення, підприємствах та установах утворюються кінцеві доходи, з реалізацією яких пов'язана заключна стадія руху НД – його використання.

45. Сутність і види економічного відтворення

Сутність економічного відтворення та його основні елементи. Будь-який процес виробництва незалежно від його суспільної форми має бути безперервним, тобто повинен періодично проходити одні й ті самі стадії. Так само, як суспільство не може перестати споживати, так не може воно і перестати виробляти. Тому всякий процес суспільного виробництва, що розглядається в постійному зв’язку і безперервному потоці свого відновлення, в той же час є процесом відтворення (див.: Маркс К. Капітал: Т. 1. — К.: Держполитиздат, 1954. — С. 565). Безперервне виробництво матеріальних благ і послуг є об’єктивною основою існування людського суспільства. Політична економія досліджує суспільне відтворення як економічне.

Економічне відтворення відбувається як у рамках окремих підприємств і домогосподарств галузей і регіонів, так і в масштабі всього суспільства. Основою суспільного відтворення є відтворення на окремих підприємствах і домогосподарствах (див. теми 11 і 12), або одиничне (індивідуальне відтворення). Відтворення на окремому підприємстві, як було з’ясовано в темі 12, є вихідною і необхідною ланкою всього суспільного відтворення.

Водночас суспільне економічне відтворення не є простою сумою одиничних процесів відтворення окремих підприємств. Доведено, що в суспільному відтворенні з’являються нові якісні елементи, які відсутні на рівні первинних підприємств.

Так, вищим інтересом підприємства є максимізація прибутку, а суспільного виробництва — максимізація добробуту населення. Підприємство орієнтується на ринковий попит, а суспільне виробництво на сукупний попит і т. ін.

Суспільне економічне відтворення основане на органічній єдності всіх частин, що його утворюють:

- виробництва, розподілу, обміну, споживання;

- домогосподарств, підприємств, галузей, економічних регіонів і всього виробництва;

- продуктивних сил, складових його частин і економічних відносин;

- суспільного виробництва і суспільного споживання.

В усій системі відтворювальних зв’язків визначальним є виробництво, бо саме воно створює все необхідне для життя і щастя людей. Розподілено, обмінено і спожито може бути тільки те, що вироблено.

Економічне відтворення суспільства включає в себе такі найважливіші моменти:

1) відтворення суспільного продукту та його конкретних форм;

2) відтворення людського ресурсу як особистісного фактора виробництва та його зайнятості;

3) відтворення основного і оборотного капіталу суспільства, тобто засобів виробництва, як необхідних умов суспільного процесу відтворення;

4) відтворення національного багатства;

5) відтворення споживання;

6) відтворення економічних відносин.

Засоби виробництва і людський фактор у своїй єдності являють собою продуктивні сили суспільства. Тому політична економія досліджує також і відтворення продуктивних сил як матеріальної бази всієї економічної системи суспільства.

У складі економічних відносин відтворюються різноманітні форми власності, і перш за все панівна, їх взаємозв’язок і напрями розвитку. Вивчаються відносини розподілу, товарно-грошові відносини, господарський механізм.

Види економічного відтворення. Розрізняють просте і розширене відтворення економічної системи.

Просте відтворення — це відновлення процесу суспільного виробництва з року в рік у незмінних масштабах. Просте відтворення передбачає, що прибуток та інші доходи не використовуються на заощадження та інвестиції, тобто на розширення виробництва товарів і послуг, а повністю споживаються домогосподарствами. Просте суспільне відтворення було типовим для докапіталістичних економічних формацій, для так званої традиційної економіки. У докапіталістичному суспільстві розширене відтворення здійснювалося лише в окремі періоди тривалого історичного процесу. У ці періоди процес виробництва відновлювався на традиційній технічній основі і в майже незмінних масштабах.

Розширене відтворення економіки — це відтворення суспільного виробництва в зростаючих розмірах. У цьому разі частина прибутку та інших доходів підприємств і домогосподарств нагромаджується та інвестується у виробництво з метою розширення його межі виробничих можливостей.

Підприємці, намагаючись одержати максимум прибутку, значну частину його капіталізують, тобто спрямовують на розширення основного і оборотного капіталу, а на цій основі — і виробництва. Проте просте відтворення продовжує існувати як елемент розширеного відтворення економіки. Так, складовою частиною розширеного відтворення суспільного виробництва є відтворення тієї кількості капіталу, людського ресурсу і продукту, яке було в наявності в попередній період.

В умовах розвинутого товарного виробництва і ринку відновлення процесу відтворення передбачає реалізацію на ринку суспільного продукту. У зв’язку з цим у масштабі суспільного економічного відтворення велике значення мають такі ринкові категорії, як сукупне пропонування, сукупний попит, суспільна рівновага та інші категорії ринкової економіки, які розглядаються не на рівні первинної ланки, а на рівні суспільної економіки.