- •1. Зародження і розвиток політичної економії
- •2. Предмет політичної економії
- •3. Закони і категорії політичної економії
- •4. Функції політичної економії
- •5. Методи політичної економії
- •6.Економічна діяльність та її види
- •7. Суспільне виробництво та його фази. Матеріальне і нематеріальне виробництво.
- •8. Основні фактори суспільного виробництва
- •9. Продуктивні сили суспільства
- •10. Суспільний продукт, його структура.
- •11. Праця і робочий день.
- •12. Економічні потреби та їх класифікація
- •13. Закон зростання потреб
- •14. Економічні інтереси, їхня структура та суперечності
- •15. Власність як правова та економічна категорія. Об ’єкти і суб ’єкти власності
- •16. Право власності та функції власності.
- •17. Типи, форми і види власності.
- •18. Власність на фактори виробництва та способи їх поєднання.
- •19. Приватизація та роздержавлення
- •20. Розвиток товарної форми організації виробництва.
- •21. Товарне виробництво та його типи. Загальні риси та розходження простого і капіталістичного товарного виробництва.
- •22. Товар і його властивості. Двоїстий характер праці.
- •23. Еволюція і типи грошей.
- •24. Сутність грошей, їх функції, грошова система
- •25. Закони грошового обігу
- •26. Інфляція та її види
- •27. Причини та наслідки інфляції
- •28. Антиінфляційна політика держави
- •29. Сутність і функції ринку
- •30. Структура ринку
- •31. Поняття і сутність біржи
- •32. Товарна біржа. Фондова біржа
- •33. Валютна біржа. Біржа праці.
- •34. Закон вартості
- •35. Закон попиту
- •36. Закон пропозиції
- •37. Сутність конкуренції. Види конкуренції
- •1) В сфері безпосереднього виробництва:
- •2) В сфері обігу:
- •3) В сфері розподілу:
- •38. Сутність монополізму. Антимонопольне регулювання економіки
- •39. Сутність підприємництва, його функції. Види підприємницької діяльності
- •40. Принципи підприємницької діяльності. Умови для розвитку підприємницької діяльності
- •41. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин.
- •42. Підприємство як суб’єкт економічної системи
- •43. Сутність і зміст основних макроекономічних показників.
- •44. Національний доход
- •2) Додаткова вартість:
- •45. Сутність і види економічного відтворення
- •46. Зміст та типи економічного зростання
- •47. Чинники економічного зростання
- •48. Сутність, види та фази економічних циклів
- •49. Доходи споживчого призначення
- •50. Світове господарство : суть, етапи й закономірності розвитку
44. Національний доход
Національний доход ( НД ) – це заново створена суспільством вартість за певний строк ( рік ). Кількісно НД – це різниця між сукупним суспільним продуктом і фондом заміщення. НД можна виразити як у вартісній, так і в натурально-речовій формі.
За вартістю він являє собою сукупність чистого продукту всіх галузей народного господарства. За натурально-речовою формою НД становить предмети особистого споживання, вироблених у суспільстві за рік, а також частини засобів виробництва, які призначаються для розширеного відтворення.
На величину зростання НД впливає цілий ряд факторів:
1) кількість праці, затраченої в сфері матеріального виробництва. Чим більше праці витрачається суспільством протягом року у виробництві, тим більшим є й національний доход. Це досягається:
а) шляхом збільшення кількості працюючих у виробництві;
б) шляхом продовження робочого дня;
в) шляхом підвищення інтенсивності праці.
2)підвищення продуктивності праці. Підвищення продуктивності праці не збільшує НД у вартісному виражені, але він зростає в натуральному обсязі.
3) економія на постійному капіталі. Цей фактор впливає не на вартісний, а на натуральний обсяг НД. Розподіл НД виступає як сукупність відносин, які виникають з приводу заново створеної вартості між безпосередніми учасниками її виробництва – власниками факторів виробництва ( капіталу, праці, землі, інтелекту ).
Розподіл НД здійснюється за такими напрямками:
1) заробітна плата;
2) Додаткова вартість:
а) прибуток;
б) дивіденд;
в) позичковий процент;
г) рента.
Ці доходи називаються первинними або основними, їх ще називають факторними, оскільки кожен з них пов’язаний з певним фактором виробництва.
Існує також сфера нематеріального виробництва, яка суттєво впливає на рівень життя людини. Учасники сфери нематеріального виробництва повинні теж отримувати свої доходи. Ці доходи формуються в результаті перерозподілу НД, під яким розуміється система економічних відносин між учасниками сфери матеріального виробництва та учасниками нематеріальної сфери з приводу вторинного привласнення національного доходу.
Отже, первинні доходи не залишаються повністю в розпорядженні суб’єктів виробництва, а частково трансформуються у вторинні або похідні доходи учасників нематеріальної сфери.
У результаті розподілу та перерозподілу НД в усіх групах населення, підприємствах та установах утворюються кінцеві доходи, з реалізацією яких пов'язана заключна стадія руху НД – його використання.
45. Сутність і види економічного відтворення
Сутність економічного відтворення та його основні елементи. Будь-який процес виробництва незалежно від його суспільної форми має бути безперервним, тобто повинен періодично проходити одні й ті самі стадії. Так само, як суспільство не може перестати споживати, так не може воно і перестати виробляти. Тому всякий процес суспільного виробництва, що розглядається в постійному зв’язку і безперервному потоці свого відновлення, в той же час є процесом відтворення (див.: Маркс К. Капітал: Т. 1. — К.: Держполитиздат, 1954. — С. 565). Безперервне виробництво матеріальних благ і послуг є об’єктивною основою існування людського суспільства. Політична економія досліджує суспільне відтворення як економічне.
Економічне відтворення відбувається як у рамках окремих підприємств і домогосподарств галузей і регіонів, так і в масштабі всього суспільства. Основою суспільного відтворення є відтворення на окремих підприємствах і домогосподарствах (див. теми 11 і 12), або одиничне (індивідуальне відтворення). Відтворення на окремому підприємстві, як було з’ясовано в темі 12, є вихідною і необхідною ланкою всього суспільного відтворення.
Водночас суспільне економічне відтворення не є простою сумою одиничних процесів відтворення окремих підприємств. Доведено, що в суспільному відтворенні з’являються нові якісні елементи, які відсутні на рівні первинних підприємств.
Так, вищим інтересом підприємства є максимізація прибутку, а суспільного виробництва — максимізація добробуту населення. Підприємство орієнтується на ринковий попит, а суспільне виробництво на сукупний попит і т. ін.
Суспільне економічне відтворення основане на органічній єдності всіх частин, що його утворюють:
- виробництва, розподілу, обміну, споживання;
- домогосподарств, підприємств, галузей, економічних регіонів і всього виробництва;
- продуктивних сил, складових його частин і економічних відносин;
- суспільного виробництва і суспільного споживання.
В усій системі відтворювальних зв’язків визначальним є виробництво, бо саме воно створює все необхідне для життя і щастя людей. Розподілено, обмінено і спожито може бути тільки те, що вироблено.
Економічне відтворення суспільства включає в себе такі найважливіші моменти:
1) відтворення суспільного продукту та його конкретних форм;
2) відтворення людського ресурсу як особистісного фактора виробництва та його зайнятості;
3) відтворення основного і оборотного капіталу суспільства, тобто засобів виробництва, як необхідних умов суспільного процесу відтворення;
4) відтворення національного багатства;
5) відтворення споживання;
6) відтворення економічних відносин.
Засоби виробництва і людський фактор у своїй єдності являють собою продуктивні сили суспільства. Тому політична економія досліджує також і відтворення продуктивних сил як матеріальної бази всієї економічної системи суспільства.
У складі економічних відносин відтворюються різноманітні форми власності, і перш за все панівна, їх взаємозв’язок і напрями розвитку. Вивчаються відносини розподілу, товарно-грошові відносини, господарський механізм.
Види економічного відтворення. Розрізняють просте і розширене відтворення економічної системи.
Просте відтворення — це відновлення процесу суспільного виробництва з року в рік у незмінних масштабах. Просте відтворення передбачає, що прибуток та інші доходи не використовуються на заощадження та інвестиції, тобто на розширення виробництва товарів і послуг, а повністю споживаються домогосподарствами. Просте суспільне відтворення було типовим для докапіталістичних економічних формацій, для так званої традиційної економіки. У докапіталістичному суспільстві розширене відтворення здійснювалося лише в окремі періоди тривалого історичного процесу. У ці періоди процес виробництва відновлювався на традиційній технічній основі і в майже незмінних масштабах.
Розширене відтворення економіки — це відтворення суспільного виробництва в зростаючих розмірах. У цьому разі частина прибутку та інших доходів підприємств і домогосподарств нагромаджується та інвестується у виробництво з метою розширення його межі виробничих можливостей.
Підприємці, намагаючись одержати максимум прибутку, значну частину його капіталізують, тобто спрямовують на розширення основного і оборотного капіталу, а на цій основі — і виробництва. Проте просте відтворення продовжує існувати як елемент розширеного відтворення економіки. Так, складовою частиною розширеного відтворення суспільного виробництва є відтворення тієї кількості капіталу, людського ресурсу і продукту, яке було в наявності в попередній період.
В умовах розвинутого товарного виробництва і ринку відновлення процесу відтворення передбачає реалізацію на ринку суспільного продукту. У зв’язку з цим у масштабі суспільного економічного відтворення велике значення мають такі ринкові категорії, як сукупне пропонування, сукупний попит, суспільна рівновага та інші категорії ринкової економіки, які розглядаються не на рівні первинної ланки, а на рівні суспільної економіки.
