29. Сутність і функції ринку

Першу спробу дати наукове визначення ринку зробив французький економіст Курно А.О. На його думку ринок – це вільні взаємовідносини покупців та продавців, які приводять до вирівнювання цін на одні і ті ж товари. Американський економіст Хейне П. дає своє визначення ринку – це набір взаємозв’язків або процес конкурентних торгів. Ринкове господарство за роки свого існування значно видозмінилося. Якщо розглядати його еволюцію з точки зору суб’єктів ринкових відносин, то можна побачити, що спочатку такими були виробники і споживачі продукції.

По мірі розвитку ринку і виділенням в самостійну галузь торгівлю та грошовий обіг активними учасниками ринкових відносин стали торговельні та фінансові посередники:

1). Комівояжери. Комівояжер – це представник крупних торгових фірм, який постійно перебуває в роз’їздах і пропонує покупцям товари фірми.

2). Брокери. Брокер – особа, фірма або організація, яка сприяє здійсненню угоди за дорученням і за рахунок клієнтів.

3). Дилери. Дилер – це особа або фірма, яка займається перепродажем товарів від свого імені.

4). Маклери. Маклер – це посередник при укладанні угод на фондових і товарних біржах, які діють за дорученням клієнтів і за їх рахунок.

Для аналізу сутності сучасного ринку необхідно вияснити його основні суб’єкти, між якими виникають ринкові відносини:

а) домашнє господарство;

б) окремі індивіди;

в) різні типи фірм та організацій;

г) держава.

Таким чином, сучасний ринок – це сукупність економічних відносин між домашніми господарствами, різними типами фірм, перш за все великими корпораціями, і державою, з приводу купівлі-продажу товарів та послуг в сфері обігу.

Ринок виконує такі основні функції:

1). Ціноутворюючу – визначення кінцевої вартості товарів та послуг;

2). Відтворювальну – забезпечення безперервного процесу суспільного виробництва;

3). Стимулюючу – спонукання товаровиробників до зниження індивідуальних витрат порівняно з суспільно-необхідними;

4). Контрольну – контроль споживачів за виробництвом та якістю продукції.

5). Регулятивну – вплив на пропозиції різних сфер виробництва та галузей економіки;

6). Сануючу – звільнення економічної системи від нерентабельних підприємств через механізм конкуренції;

7). Інформативну – наявність ринкових сигналів про ціни товарів на ринку, собівартість товарів, процент за кредит і т.д., за допомогою яких можна оперативно вносити зміни в плани господарської діяльності фірми.

30. Структура ринку

Структура ринку – це сукупність окремих ринків в межах національної економіки, а також в межах світового господарства та його окремих регіонів, їх взаємозв’язок і взаємодія між ними.

Розрізняють такі ринки:

1) ринок засобів праці;

2) ринок природних ресурсів;

3) ринок предметів праці;

4) ринок землі;

5) ринок робочої сили;

6) ринок технологій та інформацій;

7) ринок нерухомості;

8) ринок інтелектуальної власності та послуг;

9) фінансовий ринок і т.д.

В залежності від ступеня монополізації ринки розрізняють на:

а) монополізований – це ринок, на якому 1 – 2 виробника або продавця зосередили в своїх руках весь обсяг виготовленої продукції, диктують свої ціни на ринку;

б) вільний ринок – це ринок, для якого характерно багато продавців, які поодинці не в змозі впливати на ціноутворення;

в) олігополістичний ринок – це ринок, на якому 3 – 5 виробників зосередили в своїх руках весь обсяг даної продукції і можуть домовитись між собою про перерозподіл ринків збуту і вплив на рівень цін;

г) регульований ринок – це ринок, на якому держава за допомогою адміністративних та економічних важелів здійснює регулювання ринкових відносин.

В залежності від об’єктів купівлі-продажу зупинимося на декількох ринках:

1) фінансовий ринок – це сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу вільних грошових засобів ( основними суб’єктами якого можуть бути підприємства різних форм власності, домашні господарства, комерційні банки, фінансово-кредитні організації, держава ) ;

2) ринок робочої сили – це економічні відносини між незайнятими працівниками, з одного боку, і підприємствами, біржами праці – з іншого, по організації, використанню і купівлі-продажу робочої сили;.

3) ринок трудових ресурсів – це ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу є робоча сила не тільки економічно активного населення, але і випускників вузів та інших навчальних закладів, а також частина зайнятих в домашньому господарстві;

4) валютний ринок – це економічні відносини з приводу купівлі-продажу іноземних валют, платіжних документів ( чеків, векселів, акредитивів та інших цінних паперів );

5) ринок інформації – це економічні відносини з приводу купівлі-продажу інформаційних послуг, систематизації інформації та її продаж кінцевому споживачу.