22. Товар і його властивості. Двоїстий характер праці.

Товар – це продукт людської праці, який призначений для задоволення не власних потреб, а для задоволення потреб інших членів суспільства через акт купівлі-продажу, обмін.

Розглядаючи сутність товару, необхідно чітко розмежовувати його сторони та властивості:

1) споживна вартість – це здатність товару задовольняти будь-які людські потреби. Роль споживної вартості в умовах товарного виробництва полягає в тому, що вона:

а) являється речовою основою, матеріальним носієм суспільних відносин;

б) її слід вивчати як суспільну споживну вартість; в) вона являється проміжним ланцюгом між виробництвом та споживанням.

2)мінова вартість – це здатність товару в певних кількісних пропорціях обмінюватись на інші товари. Для всіх товарів, які обмінюються характерним є:

а) всі вони є втіленням суспільної праці, що робить їх кількісно спільномірними;

б) у вартості товару виражається не просто кількість суспільно-необхідної праці, але і якість продукції.

В основі вартості товару лежить суспільна праця і суспільна споживча вартість. Це означає, що люди працюють один на одного, вступають у виробничі відносини між собою незалежно від їх волі та свідомості.

Таким чином, вартість – це суспільно-необхідна праця ( суспільно-необхідний робочий час) втілена ( втілений ) в тому чи іншому товарі.

Вартість товару має якісну і кількісну сторони:

а) у першому випадку вартість виражає виробничі відносини між товаровиробниками;

б) в другому – величину втіленої в товарі суспільно-необхідної праці ( робочого часу).

Суспільно-необхідний робочий час – це час, необхідний для виготовлення певної споживної вартості для задоволення потреб суспільства при існуючих суспільно-нормальних умовах виробництва.

Двоїста природа товару (споживна вартість і вартість) породжена двоїстим характером праці товаровиробника. Як це слід розуміти?

З одного боку, праця - це процес створення певного корисного продукту або послуги, що неминуче пов'язано з конкретною спеціалізацією робітника, конкретними умовами виробництва, засобами й предметами праці. Наприклад, щоб стати кравцем, треба на те вчитися (спеціалізуватися), а щоб пошити одяг, треба мати певні матеріали та кравецькі інструменти. Селянин, щоб виробити продукцію, повинен мати інші знання, умови та знаряд­дя праці. Будівельнику потрібні свої специфічні умови праці. Отже, праця кравця, селянина, будівельника, сталевара - це не одне й те саме. Вони відрізняються умовами виробництва, метою трудової діяльності, знаряддями та предметами праці, що застосовуються, характером операцій і, найголовніше, - результатом: кравець шиє одяг, селянин вирощує сільськогосподарську продук­цію, будівельник будує житло, сталевар варить сталь.

Праця, затрачена в певній корисній- формі, результатом якої є певна споживна вартість, називається конкретною працею.

З іншого боку, праця - це процес затрат людської робочої сили: м'язів, мозку, нервів, тобто якісно однорідних природних сил незалежно від того, що працівник виготовляє. Не має значення, хто працює: кравець, селянин, будівельник чи сталевар - затрати ці є обов'язковими, вони не прив'язані до певної спеціальності. Такі затрати характеризують працю з кількісного боку й не торкаються її конкретної форми. Тобто, ці затрати виступають як праця взагалі, вони присутні при будь-якій роботі, незалежно від професії працюючого.

Праця товаровиробників, взята як затрати людської робочої сили взагалі, незалежно від Ті конкретної форми, називається абстрактною працею.

На відміну від конкретної праці, яка існує при будь-якій суспільній формі виробництва й тому є вічною категорією, абстрактна праця - історично визначена форма суспільної праці, властива лише товарному виробництву. В натуральному господарстві, наприклад, немає основи для існування абстрактної праці, оскільки продукти праці в ньому переходять з виробництва в споживан­ня без обміну, отже, немає потреби в особливому суспільному вираженні праці через прирівнювання одного продукту до іншого. Затрати нервової та мускульної енергії людини стають абстрактною працею лише тоді, коли вони виступають як об'єктивна основа для прирівнювання різних продуктів праці в процесі їх обміну. Отже, абстрактна праця являє собою специфічну форму суспільної праці, суспільний характер якої проявляється в обміні, в той час як конкретна праця зовні виступає як індивідуальна, приватна.

СХЕМА. ВЛАСТИВОСТІ ТОВАРУ