1. Теоретична частина

1.Теоретична суть організації проектно-технологічної діяльності учнів основної школи

В умовах сьогодення головними завданнями оновленої освіти в Україні є, насамперед, підвищення її якості. Пошук нових підходів ведеться різними напрямами – у змісті, технологіях, формах організації діяльності суб’єктів освітнього процесу тощо.

Однією із технологій, що сприяє формуванню професіоналізму майбутніх викладачів, є проектна технологія, в ході застосування якої реалізуються всі стадії творчого процесу людини: виникнення, обґрунтування, осмислення і прийняття ідеї, технологічна розробка ідеї, практична робота над втіленням цієї ідеї, апробування об’єкту в роботі, доробка і самооцінка творчого вирішення ідеї.

Сьогодні проектна діяльність виходить далеко за межі сучасного виробництва, і тісно пов’язана з науковою, мистецькою, політичною та суспільною діяльністю людини. Розробка та впровадження медичних препаратів, зведення спортивних комплексів, проведення виборчої кампанії, мають низку спільних ознак, що характеризують їх як проекти.

Поява творчого задуму та реалізація його у готову продукцію – є не що інше, як вид діяльності сучасної людини. Проектно-технологічна діяльність, інтегрує всі види сучасної діяльності людини, та націлена на досягнення єдиної мети освіти: забезпечення інтелектуального, фізичного і соціального розвитку учня. На відміну від інших систем трудового навчання, у структуру проектно-технологічної діяльності входять такі підструктурні елементи як моделювання, конструювання, економічні, екологічні та маркетингові розрахунки і на нашу думку, лише така цілеспрямована діяльність може дати потрібний результат у цілісному розвитку учнів старшої школи.

Зміст нових програм з трудового навчання для учнів основної школи передбачає вивчення нового матеріалу через організацію проектно-технологічної діяльності.

Також актуальність дослідження зумовлена тим, що навчальна програма предмета «Технології» має модульну структуру і складається з двох частин – інваріантної (обов’язкової) та варіативної. Основою інваріантної складової є базовий модуль «Проектні технології у перетворюючій діяльності людини», вивчення якого сприяє оволодінню учнями провідних засад проектно-технологічної діяльності, елементами пошукової діяльності, розвиток творчого та критичного мислення, формування вмінь не лише знаходити потрібні знання, а й застосовувати їх на практиці для досягнення поставлених завдань, що є основою будь-якого виду виробничої діяльності людини. Отже, організовувати проектну діяльність учнів будуть учителі, які мають володіти цією проектною технологією. Проте вчителі технологій практично не готові до виконання цих функцій, крім того, відсутність науково обґрунтованих педагогічних та методичних рекомендацій, а також програм із спеціальних курсів ускладнює підготовку студентів педагогічно-технологічних факультетів до організації проектної діяльності учнів.

Розвиток ідеї застосування методу проектів у навчальній діяльності старшокласників, в деякій мірі проаналізована С.У. Гончаренком, О.О.Фунтіковою. Особливості організації проектної діяльності майбутніх учителів розглядає О.В.Зосименко, яка наголошує, що в освіті проекти доцільно розглядати як інноваційну форму організації освітнього середовища, в основі якої лежить самостійна розробка студентами значущої проблеми – від ідеї до її практичної реалізації – під гнучким керівництвом викладача .

У дослідженні О.О. Фунтікової метод проекту розглядається як засіб розвитку професійного росту майбутніх учителів, в результаті чого формується система професійно-педагогічних умінь на підставі створення оптимальних умов організації самостійної роботи і досягнення високих результатів у навчальній роботі .

Не можна залишити без уваги і навчально-методичні посібники з проектної діяльності за загальною редакцією О.М. Коберника та В.К.Сидоренка, які розкривають зміст і значення проектної діяльності в навчальному процесі учнів. Водночас у цих працях зазначається, що проектна діяльність учнів дає змогу найбільш повно врахувати здібності, потреби, освітні нахили учнів, їхні наміри і майбутні професійні інтереси .

Проте проблема підготовки студентів – майбутніх учителів технологій до організації проектної діяльності учнів у цих роботах майже не висвітлювалася.

Для кращого розуміння сутності проектно-технологічної діяльності слід розглянути її основні змістові поняття: «діяльність», «технологія», «проект», що мають різноплановий характер.

Діяльність, як загальне поняття, є рушійною силою і умовою суспільного прогресу. Основна її мета – забезпечити збереження і розвиток людського суспільства. У діяльності здійснюється перетворювальна роль людини.

Наступним базовим поняттям є «технологія». Найбільш розповсюдженим є твердження, що слово «технологія» походить від грецького «techne» - мистецтво, майстерність, уміння і «logos» - навчання, наука. Таким чином, під технологією розуміється наука про майстерність, способи взаємодії людини, знарядь і предметів праці.

Технологія носить гносеологічний аспект, суть якого полягає в тому, що вона є загальним способом пізнання, який забезпечує активність особистості в «добуванні» знань, єдність теорії і практики, логічного й емоційного, перетворення знань у переконання в процесі пізнання, формує особистісний зміст навчання.

Термін «проект» (proect у перекладі з латинської означає «кинутий вперед план, задум») – це сукупність певних дій, документів, попередніх текстів, задум чи план на створення матеріального об’єкту, предмету, створення різного роду теоретичного продукту. Щодо трудового навчання, проект слід розуміти, як самостійну творчу роботу учня, яка виконується (від задуму до його втілення в життя) під контролем та постійним консультуванням учителя.

Першою допомогою у проектно-технологічній діяльності старшокласників, повинен бути банк проектів (список тем проектів), який учитель складає з урахуванням інтересів учнів, їхніх вікових та індивідуальних особливостей, відповідності завданням програми, які вирішуються; рівня знань та вмінь, обсягу робіт (термін виконання), матеріальної бази шкільних навчальних майстерень, затрат на матеріали тощо і, що не менш важливо, можливостей учителя .

Проект, також, все частіше вживається у загальнонауковому значенні, оскільки у більш широкому його розумінні це – обґрунтоване конструювання системи параметрів майбутнього об`єкта, процесу чи явища, в єдності зі шляхами його досягнення.

Під час спілкування з учителями та методистами трудового навчання виявилось, що більшість із них ототожнюють поняття «проектно-технологічний метод навчання» й «навчання проектно-технологічної діяльності», тоді як ці поняття відрізняються за своїм змістом. Під проектно-технологічним методом навчання треба розуміти такий метод навчання, коли учні набувають знання і вміння у процесі планування й виконання самостійних технічно-творчих проектів. Навчання ж, проектно-технологічної діяльності, обумовлюється способом взаємодії з оточуючим світом, тобто формуванням проектно-технологічної культури. Тому можна зробити висновок, що найбільш оптимальні умови для навчання проектно-технологічної діяльності та використання проектно-технологічних методів можна створити у процесі вивчення учнями змісту освітньої галузі «Технологія».

Діяльність, під час якої обґрунтовується і розробляється проект, називається проектуванням. Проектування, як творча, інноваційна діяльність завжди націлена на створення якісно нового продукту, що має суттєве значення або для людини, або для суспільства.

Існує кілька підходів до визначення основних етапів проектного навчання. Наприклад, Н.В. Матяш, В.Д. Симоненко вважають, що виконання проектного завдання має здійснюватись у три етапи: організаційно-підготовчий, технологічний, завершальний .

Н.І. Шиян пропонує здійснювати проектування у п’ять етапів: пошуковий, аналітичний, практичний, презентаційний, контрольний.

О.М. Коберник, С.М. Ящук пропонують проектну діяльність розглядати як чотири етапи діяльності учнів, а саме: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, підсумковий.

Спираючись на наукову літературу з питання теорії та практики проектно-технологічного підходу до трудового навчання, можна визначити структуру й послідовність проектно-технологічної діяльності учнів у такому вигляді :

1. Етап підготовки та організації проектно-технологічної діяльності;

2. Етап технічно-творчого конструювання;

3. Етап технологічного процесу;

4. Підсумковий етап.

За цією структурою проектування як складова частина проектно-технологічної діяльності має чітко визначені етапи та стадії його здійснення.

Перший етап – етап підготовки та організації. На цьому етапі учні мають вибрати об’єкт праці й поставити перед собою технічно-творчу проблему, визначити значення проектного об’єкта. На цьому етапі учні пропонують різні варіанти конструкції виробу, усвідомлюють варіанти запропонованої конструкції.

Другий етап – етап технічно-творчого конструювання. На цьому етапі учні складають ескізи виробу, вибирають необхідні матеріали й інструменти, визначаються з більш оптимальною технологію виготовлення проектного виробу.

Третій етап – технологічний, учні виконують визначені технологічним процесом операції, проводять самоконтроль власної діяльності. Виготовляючи виріб, вони можуть коригувати (за необхідності) конструкцію, технологію, послідовність роботи тощо. Оскільки не виключено, що всі учні виконують різні технологічні операції, для вчителя надзвичайно важливо стежити за дотриманням правил безпечної праці. Технологічний етап вимагає від учня дотримання технології, трудової дисципліни та культури праці.

На підсумковому етапі учні виконують коригування виконаного виробу порівняно із запланованим, здійснюють випробування об’єкта, проводять самооцінку й аналіз підсумків проекту, захищають свій проект. На захист проекту учні мають не тільки завершити виготовлення виробу (задуму), а й оформити портфоліо (пояснювальну записку). Вчителю варто звернути увагу на те, що зміст пояснювальної записки повинен містити тільки необхідну для виконання проекту інформацію.

Підводячи підсумки, можна вважати, що проектування – це науково обґрунтоване технічно-творче конструювання нового проектного об’єкта, за певною системою параметрів або перетворення існуючого прототипу до якісно нового стану. Перевага проектно-технологічного методу трудового навчання, в порівнянні з попередніми, насамперед, полягає в тому, що учні під час цієї діяльності більш активно залучаються до самостійної, практичної, планової та систематичної роботи, в них виховується прагнення до пошуку шляхів створення нового або більш якісного вдосконалення існуючого виробу (матеріального об’єкта), формується уявлення про його майбутнє застосування; розвиваються моральні та трудові якості учня, мотиви вибору професії. При цьому слід особливу увагу приділяти станові інтересу учнів до цього процесу, згасання інтересу сигналізує вчителеві про недоліки в роботі.