Розділ і. Психолого-педагогічні аспекти використання проектних технологій у навчально-виховному процесі.

1. . Сутність основних понять проблеми дослідження.

Насамперед необхідно зазначити, що екскурсію як метод навчання, що сприяв розвитку спостережливості та навичок самостійної роботи в учнів, а також як форму організації занять запроваджено в кінці 18 – на початку 19 ст. Перші екскурсії виникли в Росії під впливом ідей Я. А. Коменського, переконаного в тому, що навчання має ґрунтуватися не на роздумах про предмет, а на спостереженні за ним. На ефективність екскурсій у системі навчання та виховання також вказували Ж.-Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці, А. Дістервег та ін.

Розвиток та поширення екскурсійного методу навчання пов’язаний із прагненням педагогів подолати одноманітність традиційного навчання. Такий спосіб навчання упроваджували в навчальний процес педагоги Західної Європи і Росії, що були проти схоластики у викладанні предметів.

Протягом 19 ст. екскурсії поступово перетворилися на постійний складник процесу навчання в школі. У 1910 в Москві була створена Центральна екскурсійна комісія, яка обслуговувала школярів і педагогів. Згодом паралельно з навчальними почали проводити екскурсії культурно-просвітницького напряму, з’явилися спеціальні екскурсійні організації.

У кінці 19 – на початку 20 ст. питання шкільної екскурсійної методики розробляли Є. А. Звягінцев, Д. Н. Кайгородов, В. В. Подлогцов, Н. Г. Тарасов, С. П. Аржанов та ін. У 1919 р. під редакцією Б. Є. Райкова й Г. Н. Боча вийшла праця «Шкільні екскурсії: їх значення й організація» , в якій уперше були сформульовані основні принципи екскурсійної методики й розроблена система навчальних екскурсій з усіх предметів [17].

Навчальна екскурсія виступає особливою формою організації навчання. Вона може проводитися в усіх класах у процесі вивчення різних навчальних предметів. Тематика навчальних екскурсій, місце їх проведення, кількість та зміст не обираються вчителем довільно, а регламентуються навчальною програмою предмета. Саме тому вони передбачаються у календарному плануванні й проводяться за розкладом уроків, а іноді - у позаурочний час [8].

Навчальна екскурсія (лат. excursio — прогулянка) — форма організації педагогічного процесу, спрямована на вивчення учнями поза межами школи і під керівництвом учителя явищ, процесів через безпосереднє їх сприймання.

Навчальні географічні екскурсії – це форма організації роботи з учнями у природу чи на конкретному підприємстві: промисловому, сільськогосподарському, транспортному або на підприємстві невиробничої сфери.

Задачі екскурсії — розвиток здібностей учнів діяти з пізнавальних позицій у оточуючому їх навколишньому світі; безпосередньо сприймати і вивчати   життєві   явища   і   процеси.   Екскурсії  допомагають   формувати емоційну  сферу  учнів:   почуття  прекрасного,  відчуття   радості   пізнання, бажання бути корисними людям.

Значення навчальних екскурсій полягає в цілеспрямованому вивченні реальної дійсності рідного краю для набуття загальногеографічних (теоретичних) знань[3].

Екскурсія є складною формою навчально-виховної роботи, триває 45—90 хв. Вона відкриває можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує знаннями учнів і самого вчителя, допомагає виявити практичну значимість знань, сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки, є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх емоційної сфери [9].

Великого значення екскурсіям надавав В.О.Сухомлинський, вважаючи кожну подорож у природу уроком розвитку розуму, почуттів, моралі.

Сприймання яскравих пейзажів, поєднане з образним словом вчителя, пробуджує у дітей почуття краси, виховує любов до природи. Знання про взаємозв’язки в природі, правила природокористування, цінність для людини тих чи інших об’єктів природи є важливими для екологічного виховання.

Екскурсії в природу мають низку відмінностей від прогулянок.

1. Екскурсія – це заняття, що проводиться за межами школи.

Прогулянка може проводитись як на території шкільного подвір’я, так і поза ним.

2. На екскурсії планується вивчення значно ширшого за обсягом програмового матеріалу, оскільки це заняття цілком присвячене ознайомленню з природою.

Ознайомлення з природою на прогулянці є одним із компонентів, а тому обсяг матеріалу, що реалізується, значно менший.

3. На екскурсії діти отримують більш закінчені систематизовані уявлення про явища природи. Вони проводяться в той час, коли в природі відбуваються помітні зміни.

На прогулянці діти знайомляться з тими об’єктами природи, уявлення про які складаються протягом тривалого часу.

4. Екскурсія вимагає більш чіткої організації. Проводяться колективні спостереження, але заохочуються лише ті, які відповідають меті екскурсії.

Під час прогулянок мають місце колективні спостереження і заохочуються різноманітні спостереження за ініціативою дітей.

5. Екскурсія має науковий характер.

Прогулянка має розважально-відпочинковий характер [4].

Таким чином, екскурсія - це вид навчальної роботи, при якому навчання проводиться на натуральному природному або виробничому об'єкті поза межами школи, чи класу. Екскурсія є організованою формою навчання і одночасно методом навчання. Як метод екскурсія належить до ілюстративного методу навчання, у якому учні практично не впливають на спостережуваний об'єкт чи явище, процес. Навчальне значення екскурсії полягає в тому, що під час екскурсії здійснюється реалізація дидактичних принципів зв'язку з життям, політехнічного навчання, наочності і т.п.

Отже, навчальні екскурсії відіграють надзвичайно важливе значення в навчально-виховному процесі. Вони збагачують знаннями учнів і самого вчителя, допомагають виявити практичну значимість знань, є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх емоційної сфери.