58. Програми підвищення конкурентоспроможності галузі та країни.

Підвищення конкурентоспроможності кожного окремого підприємства є результатом не тільки локальних дій на мікроекономічному рівні (тобто – на рівні власне цього підприємства), але, значною мірою, і наслідком активізації діяльності щодо підвищення конкурентоспроможності на галузевому, регіональному, державному рівнях.

Загалом, до шляхів підвищення конкурентоспроможності країни відносять:

 внутрішньополітичну стабільність;

 створення гнучких економічних структур;

 розвиток наступальної стратегії на міжнародних експортних ринках;

 акцент на якості та швидкості при виконанні реформ;

 інвестування у покращення умов праці;

 вкладення капіталу в традиційні галузі та в промисловість;

 широке інвестування освіти, а також системи безперервного навчання;

 сприяння заощадженням населення та інвестиціям у власну економіку;

 підтримання соціальної згоди шляхом скорочення різниці у заробітній платі та зміцнення середнього класу тощо.

59. Вітчизняний підхід до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.

Вітчизняний підхід до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки знайшов своє втілення у “Основних напрямах конкурентної політики”, що формулювалися на 1999-2000 роки та на 2002-2004 роки, та затверджувалися указами Президента України. Також втіленням вітчизняного підходу є програми діяльності урядів. Проте результати залишають бажати кращого.

За кількома загальновизнаними методиками визначення конкурентоспроможності Україна протягом останніх років традиційно «пасе задніх». Відсутність ж на даний момент системного розуміння власної неконкурентоспроможності в поєднанні з відсутністю стратегії з її формування створює ризик залишитися інвестиційно непривабливою й нерозвиненою країною і надалі.

Аналіз рівнів забезпеченості України основними факторами виробництва та ефективності їх використання у порівнянні з 6-ома економічно найрозвинутішими країнами світу (США, Японія, Німеччина, Франція, Англія, Канада) свідчить, що наша держава має досить високий рейтинг: у забезпеченості сільгоспугіддями - 3 місце, трудовими ресурсами - 4 місце, науковим потенціалом - 3 місце. Але реалізація цих можливостей вкрай погана. За ефективністю використання факторів виробництва Україна, як і Росія та інші країни СНД, посідають останні місця, набагато поступаючись розвинутим країнам світу. Від Франції, наприклад, відставання сягає: щодо використання сільгоспугідь - у 10-12 разів, трудових ресурсів - у 7-15 разів, основного капіталу - в 2-3 рази, наукового потенціалу - більш як у 20 разів.

Однак, слід зазначити ,що наша країна робить певні кроки для підвищення конкурентоспроможності нац.. економіки, що втілюються у розробці різноманітних програм. Так, у 2005 році Кабінетом міністрів України прийнята нова урядова програма "На зустріч людям", яка базується та розвиває положення програми Президента України Віктора Ющенка "Десять кроків на зустріч людям"Сьогодні Україна також продовжує запроваджувати політику, спрямовану на підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Прикладом цього є затвердження Указом Президента Національного плану дій 2010=2014 р.р., у якому окреслені наступні напрямки:

- Стабілізація дефіциту державного бюджету та державного боргу,зокрема посилення фінансової та фіскальної дисципліни та підвищення якості капітального бюджетування4

- Реформа податкової системи зокрема зниження податкового навантаження на бізнес,упровадження механізму індексації ставок податків і зборів, введення в дію Податкового кодексу та реформування державної податкової служби;

- проведення земельної реформи;

- Збільшення обсягу надання фінансових послуг, відновлення кредитування економіки з одночасним зниженням рівня ризиків фінансової системи

- Зростання і розвиток фондового ринку та сектору фінансових послуг.

Реалізація плану дасть можливість покращити економічну ситуацію і , завдяки цьому ,підвищити рівень конкурентоспроможності національної економіки україни на міжнародній арені.

60.Міжнародний досвід реалізації програм підвищення конкурентоспроможності.

Слід зазначити, що міжнародний досвід реалізації програм підвищення конкурентоспроможності є досить багатим. У якості прикладу наведемо Державну програму розвитку АПК Російської Федерації

на період до 2020 року. Цілями Державної програми на період до 2020 р. є:

1) забезпечення продовольчої незалежності країни в параметрах, заданих Доктриною продовольчої безпеки Російської Федерації;

2) підвищення конкурентоспроможності російської сільськогосподарської продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках на основі інноваційного розвитку АПК;

3) забезпечення фінансової стійкості товаровиробників АПК;

4) відтворення і підвищення ефективності використання в сільському господарстві земельних та інших ресурсів, екологізація виробництва;

5) стійкий розвиток сільських територій.

Для досягнення цих цілей в Державній програмі передбачається вирішення наступних завдань, що реалізуються у федеральних цільових програмах та підпрограмах:

1,1 стимулювання зростання виробництва основних видів сільськогосподарської продукції, виробництва харчових продуктів, включаючи напої, і тютюну;

1,2 здійснення протиепізоотичних заходів щодо карантинних та особливо небезпечних тварин;

2,1 підтримка розвитку інфраструктури агропродовольчого ринку;

2,2 підвищення ефективності регулювання ринків сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства;

2,3 підтримка малих форм господарювання;

2,4 забезпечення функцій управління в сфері реалізації Державної програми, вдосконалення системи інформаційного забезпечення АПК;

2,5 наукове забезпечення реалізації заходів державної програми;

3,1 підвищення рівня рентабельності в сільському господарстві для забезпечення його сталого розвитку;

4,1 стимулювання інноваційної діяльності та інноваційного розвитку агропромислового комплексу;

4,2 створення умов для збереження та відновлення родючості грунтів, стимулювання ефективного використання земель сільськогосподарського призначення;

4,3 розвиток меліорації сільськогосподарських земель;

5,1 диверсифікація сільської економіки, підвищення зайнятості, рівня і якості життя сільського населення

Основні очікувані кінцеві результати, терміни та етапи

реалізації Державної програми

В результаті реалізації Державної програми буде забезпечено досягнення встановлених значень за більшістю основних показників Доктрини продовольчої безпеки російської Федерації.

В результаті питома вага вітчизняної продукції в загальних ресурсах складе: зерна - 99,8%, цукру - 91,2%, рослинної олії - 82,8%, картоплі - 99,7%, м'яса та м'ясопродуктів - 88,9%, молока і молокопродуктів - 85,3%.

Валовий збір зерна підвищиться до 2020 р. до 125 млн т проти 85200000 т в середньому за 2006-2010 рр., або на 46,7%, цукрових буряків -. до 42 млн т проти 27,1 млн т, або на 55%, насіння соняшнику - до 7 , 5 млн т проти 6,3 млн т, або на 19%. Цьому сприятимуть заходи щодо поліпшення використання земель сільськогосподарського призначення, селекції та насінництва сільськогосподарських культур, збільшення внесення мінеральних добрив до 80-100 кг д.р. на 1 га посіву, зростання площ використовуваних меліорованих земель до 2020 р. до 10,3 млн га.

Виробництво худоби та птиці (у живій вазі) до 2020 р. зросте в порівнянні з 2010 р. до 14,1 млн т, або на 34,3%, молока - до 36 млн т, або на 13,2%. Основний приріст буде отримано за рахунок зростання продуктивності худоби та птиці на основі поліпшення породного складу.

Продуктивність праці підвищиться по відношенню до її рівня в 2010 р. в 1,7 рази, що сприятиме зростанню середньомісячної заробітної плати в сільському господарстві до 45 тис. руб., або до 95% середнього її рівня по економіці країни.

Для цих цілей передбачається забезпечити щорічний приріст інвестицій в сільське господарство в розмірі 8,8%, створити умови для досягнення рівня рентабельності в сільськогосподарських організаціях не менше 25%.

Все це дозволить істотно підвищити конкурентоспроможність російської сільськогосподарської продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках, здійснювати імпортозаміщення, збільшити експорт зерна та іншої сільськогосподарської продукції.

Терміни реалізації Державної програми - 2013-2020 рр..

Федеральна цільова програма «Сталий розвиток сільських територій на 2014-2017 роки та на період до 2020 року» включає два етапи - 2014-2017 рр.. і 2018-2020 рр.. Це відповідає положенням Концепції сталого соціального розвитку сільських територій Російської Федерації, затвердженої розпорядженням Урядом Російської Федерації від 30 листопада 2010 № 2136-р.