- •Конкуренція, її сутність та ознаки. Ринок як спільнота конкуруючих компаній.
- •Системний та процесний підходи як методологічна база управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •Сутність та види економічної конкуренції. Об’єкт, суб’єкт та предмет економічної конкуренції.
- •Конкурентоспроможність суб’єкта конкуренції та її основні ознаки.
- •Моделі ринкової поведінки підприємства.
- •Типи ринкових структур та властивий їм характер конкурентних відносин.
- •Класифікація об’єктів, що характеризуються такою властивістю, як конкурентоспроможність.
- •Еволюція поглядів на конкуренцію та засоби управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •Конкурентний контекст та конкурентне середовище.
- •Склад та структура конкурентного середовища підприємства. Модель “п’яти сил конкуренції” м.Портера та її елементи.
- •Державне регулювання конкуренції як “шостий” чинник конкурентного середовища. Основні елементи державної політики регулювання конкуренції в Україні.
- •Закони та підзаконні акти, що регулюють конкурентні відносини в Україні.
- •Рушійні сили ринку та причини змін умов конкуренції.
- •Чинники, що впливають на силу конкурентної боротьби.
- •Методики та показники оцінки інтенсивності конкуренції.
- •Сутність поняття “галузь”; необхідність та структура аналізу галузі.
- •Сутність поняття “конкурент”; визначення та типологія конкурентів. Інформаційне забезпечення та структура аналізу діяльності конкурентів.
- •1) Тип споживачів і товарів, що їм пропонуют.
- •2) Характер впливу діяльності конкурента на підприємство (за м. Портером):
- •3) Цілі аналізу конкурентів
- •4) Характер реакції (за ф. Котлером):
- •Методика побудови та інтерпретації конкурентної карти ринку.
- •Методика побудови та інтерпретації карти стратегічних груп.
- •Конкурентна відмінність як основа ринкового успіху підприємства.
- •Ключові чинники успіху: поняття та класифікація.
- •Сутність та співвідношення понять “ринкові чинники успіху”, “ключові компетенції”, “конкурентні переваги”.
- •Ступінь задоволення споживача як головна детермінанта успіху в конкурентній боротьбі.
- •Конкурентна перевага як втілення конкурентної відмінності підприємства.
- •Властивості конкурентних переваг. Життєвий цикл конкурентної переваги.
- •Конкурентна вада як прояв конкурентної відмінності.
- •Концепція „Ланцюгу створення вартості” та її застосування при формуванні конкурентних переваг.
- •Концепція „Стратегічних зон господарювання” та її застосування при реалізації конкурентних переваг.
- •Види та джерела формування конкурентних переваг.
- •Продуктивність, якість, гнучкість та інновації як специфічні стадії еволюції джерел формування конкурентних переваг протягом хх ст.
- •34.Чинники, що визначають рівень конкурентоспроможності підприємства на внутрішніх та зовнішніх ринках.
- •35. Аспекти забезпечення конкурентоспроможності підприємства.
- •38.. Базове визначення сутності поняття “управління конкурентоспроможністю підприємства”. Мета управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •40. Етапи процесу управління конкурентосп-роможністю. Підвищення конкурентоспромож-ності підприємства на основі процесного підходу.
- •41.Конкурентоспроможність продукції та послуг як основа формування конкурентоспро-можності підприємства.
- •46. Основні підходи до управління конкурен-тоспроможністю товару.
- •47.Структура та підсистеми управління конкурентоспроможністю продукції (послуг). Основні шляхи забезпечення конкурентоспро-можності продукції.
- •48. Сутність поняття “конкурентна стратегія”. Співвідношення та взаємозв’язок конкурентної стратегії з іншими стратегіями організації.
- •49. Складові конкурентної стратегії підприємс-тва.
- •50. Стратегія надбання конкурентної переваги (загальні стратегії конкуренції).
- •51. Стратегія забезпечення конкурентоспроможності як комплексна стратегія.
- •52. Стратегія конкурентної поведінки підприємства.
- •53. Принципи та основні етапи процесу розробки стратегії конкуренції.
- •54. Концепція розробки та основні елементи програми підвищення конкурентоспроможності.
- •56. Етапи розробки програми підвищення конкурентоспроможності. Реалізація програми підвищення конкурентоспроможності та моніторинг її ходу.
- •57. Програми підвищення продуктивності та якості як складові програм підвищення конкурентоспроможності підприємства.
- •58. Програми підвищення конкурентоспроможності галузі та країни.
- •59. Вітчизняний підхід до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
Продуктивність, якість, гнучкість та інновації як специфічні стадії еволюції джерел формування конкурентних переваг протягом хх ст.
Аналіз розвитку світової практики досягнення підприємствами комерційного успіху у період з кінця ХІХ до початку ХХІ сторіччя дозволяє виділити в еволюції ключових джерел формування конкурентних переваг декілька етапів. Кожний з цих етапів характеризується специфічними вимогами споживачів щодо товарів (послуг) фірм і, відповідно, фокусуванням підприємств на особливих аспектах стратегічного характеру для більш повного задоволення цих вимог (табл.).
№ |
Назва етапу |
Приблизні часові межі |
Ринкові вимоги |
Ключове джерело конкурентних переваг |
1. |
“Факторний” |
до початку ХХ століття |
Товари за помірними цінами |
Наявність факторів виробництва |
2. |
“Витратний” |
початок ХХ століття – 50ті роки |
Мінімальні ціни |
Неухильне зниження витрат |
3. |
“Якісний” |
60ті-70ті роки |
Покращені якісні характеристики |
Постійне підвищення якості |
4. |
“Адаптивний” |
70ті-80ті роки |
Постійні зміни вимог споживачів |
Гнучкість |
5. |
“Інноваційний” |
80ті-90ті роки |
Оригінальність, неповторність товарів |
Інновації |
До початку ХХ сторіччя добробут окремих підприємств і цілих країн переважно базувався на наявності основних факторів виробництва. Споживачам були властиві невисокі вимоги до рівня якості та ціни товарів. Значна кількість національних економік розвивалася на основі багатства сировинних та енергоресурсів.
Протягом першої половини ХХ сторіччя підвищення конкурентоспроможності підприємств здійснювалося переважно за рахунок зниження витрат. У цей період проводилася розробка методологічних засад, обґрунтування доцільності створення та визначення сфер ефективного функціонування великих і надвеликих підприємств, що створило можливості використання переваг масового стандартизованого виробництва для задоволення потреб масових недиференційованих ринків того часу.
На третьому етапі, починаючи з 60х років, головна увага приділяється якості: спочатку – якості продукції та послуг (базова конкурентна стратегія “диференціації продукції” за класифікацією М.Портера відповідає цьому підходу), а пізніше – якості процесів та систем. У цей час почали розвиватися системні, комплексні принципи управління якістю, які отримали назву “тотального управління якістю” (Total Quality Control – TQC).
Характерною ознакою четвертої фази (70ті-80ті роки) в процесі розвитку ключових джерел формування конкурентних переваг було те, що головна увага приділялася гнучкості; при чому йшлося не просто про гнучкість та адаптивність як такі, а опрацьовувалися різноманітні взаємопов’язані аспекти продуктової гнучкості, техніко-технологічної гнучкості, організаційної гнучкості, ринкової гнучкості, стратегічної гнучкості фірми тощо з метою забезпечення можливостей негайного реагування фірми на зміни потреб ринку, а в окремих випадках – і ініціювання виникнення цих потреб.
І, нарешті, на п’ятому етапі еволюції конкурентних переваг (80ті-90ті роки ХХ століття) стратегічний акцент робиться на інноваціях, під якими зокрема розуміють сукупність технічних, виробничих та комерційних заходів, які призводять до появи на ринку нових або покращених продуктів і до комерційного використання нових чи поліпшених виробничих процесів й обладнання.
На цьому етапі споживачі вимагають, щоб товари відрізнялися від аналогів, відображали оригінальність й індивідуальні смаки покупців. Інновації охоплюють найрізноманітніші сфери діяльності організацій.
Сутність поняття “конкурентоспроможність підприємства”.
Чинники, що визначають рівень конкурентоспроможності підприємства на внутрішніх та зовнішніх ринках.
Аспекти забезпечення конкурентоспроможності підприємства.
Принципи та загальний порядок оцінки конкурентоспроможності підприємства.
Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності підприємства.
Базове визначення сутності поняття “управління конкурентоспроможністю підприємства”. Мета управління конкурентоспроможністю підприємства.
Система управління конкурентоспроможністю підприємства: основні елементи та їх взаємозв’язок, організаційна побудова.
Етапи процесу управління конкурентоспроможністю. Підвищення конкурентоспроможності підприємства на основі процесного підходу.
Конкурентоспроможність продукції та послуг як основа формування конкурентоспроможності підприємства.
Критерії конкурентоспроможності товарів. Чинники, що визначають конкурентоспроможність товару на ринку.
Принципи та загальний порядок оцінки конкурентоспроможності товарів.
Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності товарів.
Оптимізація співвідношення ціни, якості та обслуговування як основна мета управління конкурентоспроможністю товару.
Основні підходи до управління конкурентоспроможністю товару.
Структура та підсистеми управління конкурентоспроможністю продукції (послуг). Основні шляхи забезпечення конкурентоспроможності продукції.
Сутність поняття “конкурентна стратегія”. Співвідношення та взаємозв’язок конкурентної стратегії з іншими стратегіями організації.
Складові конкурентної стратегії підприємства.
Стратегія надбання конкурентної переваги (загальні стратегії конкуренції).
Стратегія забезпечення конкурентоспроможності як комплексна стратегія.
Стратегія конкурентної поведінки підприємства.
Принципи та основні етапи процесу розробки стратегії конкуренції.
Концепція розробки та основні елементи програми підвищення конкурентоспроможності.
Зовнішні та внутрішні передумови, що визначають необхідність розробки програм підвищення конкурентоспроможності.
Етапи розробки програми підвищення конкурентоспроможності. Реалізація програми підвищення конкурентоспроможності та моніторинг її ходу.
Програми підвищення продуктивності та якості як складові програм підвищення конкурентоспроможності підприємства.
Програми підвищення конкурентоспроможності галузі та країни.
Вітчизняний підхід до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
Міжнародний досвід реалізації програм підвищення конкурентоспроможності.
33.Сутність поняття “конкурентоспроможність підприємства”.
Найбільш узагальнено конкурентоспроможність підприємства можна визначити як потенційну або реалізовану здатність економічного суб’єкта до ефективного довготривалого функціонування у релевантному зовнішньому середовищі. Конкурентоспроможність підприємства:
- ґрунтується на конкурентних перевагах підприємства;
- визначає здатність підприємства витримувати конкуренцію на певному ринку;
- відображає позицію даного підприємства відносно конкурентів.
Значною мірою конкурентоспроможність підприємства визначається його здатністю в умовах, що склалися, проектувати, виготовляти та збувати товари, які за ціновими та неціновими характеристиками є більш привабливими для споживачів, ніж товари їх конкурентів. З іншого боку, конкурентоспроможним, є те підприємство, що тривалий час може залишатися прибутковим в умовах ринкової економіки.
З точки зору системного підходу конкурентоспроможність -властивості виробничо-економічної системи (якою і є підприємство) змінювати траєкторію розвитку або визначений режим функціонування в процесі адаптації до впливів зовнішнього середовища з метою збереження і розвитку вже наявних, або створення нових конкурентних переваг.
Конкурентоспроможності підприємства притаманні такі ознаки:
-релевантність конкурентна позиція та конкурентні переваги даного економічного суб’єкта відносно інших суб’єктів можуть бути визначеними тільки в межах релевантного зовнішнього середовища;
- відносний порівняльний характер
-динамічність - часовий характер критерію конкурентоспроможності характеризує положення суб’єкта у конкурентному полі в координатах часу як результат його конкурентної діяльності.