3.5. Етичні категорії спілкування (комунікації)

Сферою вияву моральної суб'єктивности є спілкування. Міжсуб'єктна взаємодія і становить справжню царину людської моральности. Особисті контакти мають визначальний вплив на формування етичної культури людини та її духовности. Тому важливо більш докладно розглянути деякі особливості процесу комунікації. Під час спілкування людина зазвичай надягає маску, про яку вона знає, що ця маска відповідає, з одного боку, її власним намірам, а з іншого — вимогам і уявленням її середовища.

В аналітичній психології людину, яка ототожнює себе з певною мас­кою, називають «персоною». Персона становить певний комплекс функ­цій, створених на засадах пристосування чи необхідної зручности, але не тотожних індивідуальності. Комплекс функцій, що формує персону, відноситься до розряду об'єктів. Тому спілкування з персоною має суб'ектно-об'єктний характер. Часто така комунікація позбавлена певної моральної означености. Крім маски, у спілкуванні використовується рольовий підхід. Поняття ролі визначається як програма поведінки, максимально наближеної до соціальних очікувань.

РІВНІ РОЛЬОВОГО СПІЛКУВАННЯ

• в межах безособової макросоціальної сис­теми (соціологічний рівень);

• в межах безпосередньо міжособистісного спілкування (соціально-психологічний рівень);

• в межах індивідуаль­ної мотивації (інди­відуальний рівень).

Соціальна роль здебільшого розуміється як безособова функція, пов'язана з певною соціальною позицією і не залежна від особистих рис індивідів, що займають цю позицію. Роль учителя, інженера чи батька родини визначена суспільним поділом праці та іншими об'єктивними чинниками.

У моральній свідомості спілкування поділяється на дві основні час­тини, з яких одна — формальна — належить безособовому світові соці­альних ролей, а друга — особистісна, емоційно забарвлена — демонструє те, чим індивід є «самий по собі» безвідносно до соціальних функцій. Ці особливості спілкування слід мати на увазі, розглядаючи етичні кате­горії, що характеризують дану царину людських відносин.

Спілкування базується на певних правилах комунікативної поведінки, які включають в себе як необхідний компонент нормативні регу­лятори й етичні принципи. Для міжсуб'єктної комунікації загальна нормативна регуляція є непридатною без доповнення її власне мораль­ними вимірами людського спілкування, що відображені в етичних кате­горіях любови, поваги, співчуття, жалю, толерантности та ін.

До недавнього часу поняття «віра», «надія», «любов» взагалі не вхо­дили у категоріальний апарат вітчизняної етики. Сьогодні більшість теоретиків і практиків, які займаються проблемами етики, визнають необхідність етизації суспільних відносин, розуміючи під цим запро­вадження етичних принципів в усі сфери життя суспільства, насамперед, у бізнес і політику. Відроджуючи християнські засади української мораль­ности, слід пригадати, що у християнстві любов є не просто головним, а центральним етичним принципом.

Любі, любімо один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить Бога, той не спіз­нав Бога, бо Бог є любов.