1.2. Структура етики
Багатоплановість предмета вивчення визначає складну структуру етики як науки. Вона охоплює такі порівняно самостійні галузі дослідження:
• нормативна етика - у ній ставляться та розв'язуються питання сутності добра та зла, сенсу життя, призначення людини, обґрунтовуються певні моральні принципи й норми;
• етична аксіологія - розглядає філософські питання моральних цінностей, мету етики та вивчає структуру моральної свідомості;
• дескриптивна етика, чи соціологія моралі - здійснює - конкретно-соціологічний аналіз моралі певної епохи, вивчає
звичаї, традиції, логіку моральної мови, характерні для відомого історичного часу або соціуму;
• історія етики й історія моралі - перша з них вивчає історичний розвиток етичної думки, а друга-еволюцію моралі яка була, притаманна певній історичній епосі, суспільному прошаркові чи конкретному етносу.
Варто зазначити, що, крім етики, мораль вивчають й інші соціальні науки: філософія, психологія, педагогіка, соціологія, юриспруденція тощо. Отож неодноразово робилися спроби розглядати етику як частину психології чи соціології або ж рішуче відокремити її від цих наукових дисциплін. Однак таке рішення не можна визнати плідним, бо воно веде до ліквідації світоглядного компоненту у вивченні сфери моральності, позбавляє етику необхідного емпіричного матеріалу та використання матеріалів соціальної практики.
На наш погляд, доцільно ставити питання про взаємодію етики з психологією, юриспруденцією та іншими соціальними науками.
По-перше, лише етика вивчає всю сферу моралі як єдиний духовно-практичний комплекс, а соціально-психологічні та юридичні науки виділяють для свого аналізу окремі, специфічні аспекти етичного життя суспільства.
По-друге, така взаємодія є необхідною для ефективного розвитку як етики, так і соціально-психологічних та юридичних дисциплін, бо в ній відбувається їх взаємопроникнення та взаємозбагачення. Етика, залишаючись філософською наукою, через особливості підходу до вивчення свого предмета, використовує для пояснення специфіки розвитку та функціонування моральної свідомості деякі психологічні та юридичні поняття, в яких відображена специфіка суб'єктивних проявів особистості, закони й методи соціології та культурології, а соціально-психологічні й культурологічні науки спираються на етико-філософське знання, досліджуючи процеси формування особистості, розвитку культури та суспільних відносин.
У наш час, коли бурхливо розвиваються нові напрями філософського осмислення сутності людини, досить часто висловлюється думка, що етика за таких умов втрачає своє значення, власну сферу дослідження. Такий висновок видається передчасним. Звісно, не можна ігнорувати нові підходи у вивченні природної та духовної сутноетей людини, але вони не відміняють і не замінюють традиційних етичних роздумів; звернення до аналізу духовної мудрості людства. Етиці в осяжному майбутньому навряд чи загрожує доля бути поглиненою іншими науками, хоча, безумовно, її предмет і надалі буде трансформуватися, реагуючи на зміни, що відбуваються в житті суспільства та розвитку людського пізнання.