
- •Предмет та система кримінології. Місце кримінології в системі соціальних наук.
- •Виникнення та розвиток вітчизняної кримінології як самостійної науки.
- •Сучасний стан кримінології. Основні кримінологічні установи в Україні.
- •Поняття та ознаки злочинності.
- •Злочинність як вид відхиленої поведінки. Відмінність злочинності від злочину.
- •Функції злочинності.
- •Показники злочинності та їх загальна характеристика.
- •Поняття структури злочинності.
- •Коефіцієнти злочинності. Техніка аналізу коефіцієнтів злочинності. Соціальні протиріччя та їх роль у детермінації злочинності.
- •Географія, екологія та топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •Латентна злочинність та її види. Способи визначення латентності злочинів.
- •Характеристика злочинності в срср (1917-1991 p.P.).
- •Характеристика злочинності в Україні на сучасному етапі (1991-2012 p.P.).
- •Основні світові тенденції змін злочинності.
- •Поняття та класифікація причин та умов злочинності.
- •Біологічні концепції причин злочинності.
- •Соціологічні концепції причин злочинності: загальна характеристика.
- •Психологічні теорії причин злочинності.
- •Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •Виникнення та розвиток концепції соціальної обумовленості злочинності у вітчизняній кримінології.
- •Інтеракціонізм в кримінології. Теорія конфлікту.
- •Теорія диференційованого зв'язку. Е Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
- •Теорія стигматизації та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •Економічний детермінізм та його значення для сучасного розуміння причин злочинності. Критична кримінологія.
- •Віктимологічна концепція причин злочинності.
- •Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі: загальна характеристика.
- •Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності (урбанізація, міграція, маргінапізація).
- •Маргінальність та злочинність.
- •Соціально-психологічні причини та умови злочинності.
- •Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та суміжні поняття.
- •Дискусія про співвідношення природного та соціального в особистості злочинця.
- •Морально-психологічні ознаки особистості злочинця: загальна характеристика.
- •Кримінально-правові та соціально-демографічні ознаки особистості злочинця.
- •Типологія та класифікація злочинців.
- •Соціалізація та її роль у формуванні особистості злочинця.
- •Криміногенне значення конкретної життєвої ситуації.
- •Настанова та її роль у механізмі злочинної поведінки.
- •Механізм злочинної поведінки.
- •Мотивація злочинної поведінки.
- •Прийняття та виконання рішення у механізмі злочинної поведінки.
- •Роль психічних та фізичних аномалій у формуванні особистості злочинця.
- •Поняття та класифікація причин та умов конкретного злочину.
- •Віктимологічний аспект механізму конкретного злочину.
- •Віктимізація та віктимність.
- •Класифікація жертв злочинів.
- •Методика кримінологічних досліджень.
- •Методи кримінологічних досліджень: загальна характеристика.
- •Вибіркове дослідження. Валідність та репрезентативність вибіркового дослідження.
- •Анкетне опитування в кримінології.
- •Інтерв'ю. Техніка кримінологічного інтерв'ювання.
- •Техніка кримінологічного вивчення кримінальних справ та інших документів. Контент-аналіз.
- •Психологічні методи, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях.
- •Особливості проведення соціометричного опитування.
- •Кримінально-статистичний метод в кримінологічних дослідженнях.
- •Логіко-математичні методи в кримінологічних дослідженнях. Кореляційний аналіз.
- •Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції.
- •Основи кримінологічного планування.
- •Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об'єкті.
- •Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.
- •Спеціально-кримінологічна протидія злочинності: поняття та види.
- •Ситуативна профілактика злочинів.
- •Органи місцевого самоврядування як суб'єкти попереджувальної діяльності.
- •Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •Участь громадськості у протидії злочинності неповнолітніх.
- •Профілактичні функції слідчого: правова характеристика.
- •Органи внутрішніх справ як суб'єкт профілактичної діяльності: загальна характеристика.
- •Прокуратура як суб'єкт попереджувальної діяльності.
- •Роль адвокатури в боротьбі зі злочинністю.
- •Законодавство України по боротьбі зі злочинністю: загальна характеристика.
- •Профілактичне значення кримінального закону.
- •Кримінологічна характеристика насильницької злочинності в Україні.
- •Попередження насильницьких злочинів.
- •Попередження злочинності неповнолітніх.
- •Кримінологічна характеристика та попередження пенітенціарної злочинності.
- •Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності.
- •Попередження рецидивних злочинів.
- •Попередження професійних злочинів.
- •Ресоціалізація злочинців.
- •Вивчення та попередження податкової злочинності.
- •Відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом: проблеми протидії.
- •Кримінологічна характеристика професійної злочинності.
- •Кримінологічна характеристика економічної злочинності.
- •1. Заходи профілактики:
- •2. Заходи випередження злочинів у сфері економіки є такими:
- •Протидія тероризму за законодавством України.
- •Організована злочинність в Україні на сучасному етапі.
- •Основні проблеми протидії корупції в Україні на сучасному етапі.
- •Правове регулювання протидії організованої злочинності та корупції: загальна характеристика.
- •Кримінологічна характеристика необережних злочинів.
- •Попередження необережних злочинів.
- •Вивчення та попередження злочинності жінок.
- •Попередження військової злочинності.
- •Основні міжнародно-правові документи по боротьбі зі злочинністю.
- •Роль та функції спеціалізованих установ оон по боротьбі зі злочинністю та поводженню з правопорушниками.
- •Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •Транскордонні злочини: поняття та особливості попередження.
- •Попередження транснаціональної злочинності.
- •Особливості попередження транснаціональної економічної злочинності.
- •99. Характеристика Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р.
Основні світові тенденції змін злочинності.
Звернення до міжнародних порівняльних досліджень злочинності, для проведення яких нині в нашій країні немає організаційних та ідеологічних перепон, допоможе правильно зрозуміти і оцінити злочинність у сучасній Росії і реальні перспективи боротьби з нею, зрозуміти та оцінити взаємозв'язок російських, регіональних і світових тенденцій.
При всіх істотних розбіжностях у рівні злочинності в різних країнах першої і визначальною тенденцією в світі є її абсолютний і відносний зростання в залежності від чисельності населення, економічного розвитку, культури і т.д. Це не означає, що злочинність в будь-якій країні і завжди тільки зростає. Є країни, де злочинність у якісь періоди їх розвитку скорочується або її рівень стабілізується. Мова йде про середньостатистичну тенденції злочинності в світі, розрахованої за тривалий період часу. Ця тенденція була виявлена більше ста років тому А. Кетле, К. Марксом, Ф. Лістом та іншими дослідниками, як тільки вони доторкнулися до кримінальної статистиці. Маркс, зіставляючи в паралельних рядах чисельність населення, народжених, померлих, засуджених і пауперов, припустив, що, мабуть, є щось гниле в самій серцевині такої соціальної системи, яка збільшує багатство, але при цьому не зменшує злидні і в якій злочинність зростає навіть швидше, ніж чисельність населення.
До сих пір злочинність еволюціонує за цим законом. Помилка Маркса полягала в тому, що злочинність пов'язана не тільки і не стільки з убогістю і вона «виробляється» не тільки капіталізмом. Проблема виявилася більш глибокою і всеосяжною. Мабуть, більш прав Ф. Ліст, який в той же час і на основі тих же даних прийшов до аналогічних висновків, не пов'язуючи їх з якоїсь однієї соціальною системою.
Людство живе надією, обґрунтовано вважаючи, що з розвитком соціуму відбувається його гармонізація, супроводжувана науково-технічним, економічним, соціальним, моральним і правовим вдосконаленням. І це вірно. Але, на жаль, немає достатніх підстав говорити про настільки ж позитивні тенденції в моральному та правовому поведінці людей, в боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями. Між науково-технічним розвитком і морально-правовим станом суспільства немає прямих і «швидких» кореляцій.
Злочинність, особливо організована, вже контролює не тільки життя і діяльність окремих країн, а й деякі кроки світового співтовариства в цілому. Після військової глобальної небезпеки над людством висить кримінальна. Розрив економічного і морально-правового розвитку досягає критичної величини. Технічний прогрес не зупинити. Морально-правове вдосконалення людського суспільства, мабуть, ніколи «не наздожене» науково-технічний прогрес.
Абсолютний і відносний ріст злочинності однозначно підтверджується світовими даними, зібраними ООН в процесі підготовки чотирьох оглядів тенденцій протиправної поведінки.
За дуже неповними даними Першого огляду в 1970-1975 рр.. злочинність у світі зросла в цілому приблизно на 15% при щорічних темпах приросту в середньому на 2%. Загальний коефіцієнт злочинності, розрахований за ці роки тільки по десяти видам злочинів (перелік наводився вище), склав у середньому 1311 діянь на 100 тис. населення. У країнах цей показник дорівнював 787, а в розвинених - 1835, тобто в 2-3 рази вище.
Аналіз даних наступних оглядів показує, що середні темпи приросту злочинності від огляду до огляду тільки збільшувалися. За результатами Четвертого огляду щорічний приріст злочинності становить близько 5%. Зростала кількість країн, в яких злочинність інтенсивно збільшувалася, і скорочувалася - де вона зменшувалася або стабілізувалася.
За даними більш повних відповідей 22 розвиваються і розвинених країн Четвертого огляду по 12 видам злочинів була складена наступна таблиця (результати Четвертого огляду ООН з питання про тенденції в області злочинності і функціонування систем кримінального правосуддя).
Таким чином, враховуючи недостатню порівнянність даних про злочинність, отриманих при підготовці безперервно удосконалюються оглядів (кожен огляд розроблявся на основі відомостей різного числа країн, видів та переліку злочинів), немає можливості побудувати єдиний статистичний динамічний ряд показників про злочинність. Але виходячи з деяких усереднених і певною мірою оціночних даних, можна стверджувати, що загальна злочинність у світі в розрахунку на 100 тис. населення за останні 20-25 років зросла більш ніж в 3-4 рази.
Є підстави вважати це реальною платою народів розвинених демократичних країн за свою свободу, яка використовується для вчинення не тільки добра, але і зла. Виняток у цьому списку становить Японія, яка, перейнявши економічний і демократичний досвід Заходу, не втратила національних форм традиційного соціального контролю. Хоча в останні роки і в Японії спостерігається зростання злочинності.
Високий середньостатистичний приріст злочинності не виключає того, що вона в якийсь час може стабілізуватися і навіть знизитися. Наприклад, в США певне зниження її спостерігалося в 1982-1984 рр.., У Франції - в 1985-1988, в ФРН - 1984 і 1988, в СРСР - 1986-1987 рр.. і т.д. Кожне зниження має свої причини. Зниження злочинності в СРСР в названі роки було пов'язано з жорсткою боротьбою з пияцтвом та алкоголізмом. Успіхи її були недовгими і сумнівними, якщо розглядати її у більш широкому криминологическом та соціально-економічному контексті, але на динаміку насильницької та іншої «п'яної» злочинності вони вплинули. Такі «провали» в кривій динаміки злочинності є скоріше тимчасовим винятком, ніж закономірністю, бо в кінцевому підсумку вони не змінюють середньої стійкої тенденції абсолютного і відносного зростання злочинності.
У країнах, що розвиваються і державах, розташованих на території колишнього СРСР, частка насильницьких злочинів проти життя та здоров'я людей набагато вище, ніж у розвинених, в яких домінують крадіжки та інші злочини проти власності. Як вважають автори Третього огляду ООН, матеріальний достаток в розвинених країнах зумовлює великі можливості для здійснення крадіжок і більший захист людського життя. «У країнах, що зазнають дефіцит споживчих товарів, конфлікти між людьми зі смертельним результатом можуть бути частіше мотивовані наміром отримати доступ до обмежених ресурсів, ніж має місце в розвинених країнах». Необхідно також зіставлення культур, релігій, рівнів соціального контролю, економічного і політичного розвитку та інших важливих передумов. Але і на цьому рівні аналізу напрошується висновок: інтенсивне зростання злочинності в розвинених країнах супроводжується, як не парадоксально звучить, специфічної гуманізацією злочинності.
Друга тенденція - відставання соціального контролю над злочинністю від її кількісно-якісних змін. Це в першу чергу пов'язано з неадекватністю кримінального законодавства та інших засобів боротьби.
Діяльність правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю більш мобільна, ніж кримінальне законодавство. Але ці органи здійснюють свої функції лише на основі законів. Інший підхід, який використовується тоталітарними режимами в різних країнах, небезпечніше, ніж сама злочинність. Нормальне демократичне суспільство не може собі дозволити боротися зі злочинністю її методами, хоча часто і ефективно. Правова держава, побудова якого ми декларували, такого допустити не може.
Тенденція зростання злочинності і тенденція «відставання» кримінально-правового контролю над нею пов'язуються між собою в якийсь порочне коло, розірвати яке можна тільки на шляху гуманістичних, профілактичних, кримінологічних стратегій боротьби зі злочинністю. Це порочне коло важко розірвати в рамках традиційної кримінальної політики. Світове співтовариство стурбоване рішенням двох головних завдань: як знизити темпи приросту злочинності і як забезпечити людське поводження з правопорушниками. Чи сумісні вони? Безсумнівно, але з однією умовою: вони поєднувані в цивілізованому демократичному суспільстві, де глибоко усвідомлені реальні закономірності в області злочинності, її об'єктивні причини та науково-практична неспроможність неправового і жорстокого поводження з правопорушниками, тобто вони сумісні в оптимальному співвідношенні ефективності та гуманності.
Отже, світові тенденції злочинності не дають підстави для її сприятливого кримінологічного прогнозу в світі. Інтенсивне зростання злочинності - не сама хвороба суспільства, а лише показовий симптом його більш глибоких соціальних недуг. Погіршення кримінологічної обстановки в світі пов'язано зі збільшенням «ножиць» між зростаючою злочинністю і відстаючим соціальним контролем над нею. Це протиріччя традиційним посиленням кримінально-правової боротьби в умовах демократичних інститутів не усунути. Рішення проблеми лежить в поглибленні соціально-правового і кримінологічного контролю, в конкретно-кримінологічної стратегії попередження злочинності, яка реалізується і коригованою безперервно. Для цього потрібна відповідна економічна, організаційна, правова аналітична база і практична макро і мікро крімінологія.