- •Предмет та система кримінології. Місце кримінології в системі соціальних наук.
- •Виникнення та розвиток вітчизняної кримінології як самостійної науки.
- •Сучасний стан кримінології. Основні кримінологічні установи в Україні.
- •Поняття та ознаки злочинності.
- •Злочинність як вид відхиленої поведінки. Відмінність злочинності від злочину.
- •Функції злочинності.
- •Показники злочинності та їх загальна характеристика.
- •Поняття структури злочинності.
- •Коефіцієнти злочинності. Техніка аналізу коефіцієнтів злочинності. Соціальні протиріччя та їх роль у детермінації злочинності.
- •Географія, екологія та топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •Латентна злочинність та її види. Способи визначення латентності злочинів.
- •Характеристика злочинності в срср (1917-1991 p.P.).
- •Характеристика злочинності в Україні на сучасному етапі (1991-2012 p.P.).
- •Основні світові тенденції змін злочинності.
- •Поняття та класифікація причин та умов злочинності.
- •Біологічні концепції причин злочинності.
- •Соціологічні концепції причин злочинності: загальна характеристика.
- •Психологічні теорії причин злочинності.
- •Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •Виникнення та розвиток концепції соціальної обумовленості злочинності у вітчизняній кримінології.
- •Інтеракціонізм в кримінології. Теорія конфлікту.
- •Теорія диференційованого зв'язку. Е Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
- •Теорія стигматизації та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •Економічний детермінізм та його значення для сучасного розуміння причин злочинності. Критична кримінологія.
- •Віктимологічна концепція причин злочинності.
- •Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі: загальна характеристика.
- •Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності (урбанізація, міграція, маргінапізація).
- •Маргінальність та злочинність.
- •Соціально-психологічні причини та умови злочинності.
- •Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та суміжні поняття.
- •Дискусія про співвідношення природного та соціального в особистості злочинця.
- •Морально-психологічні ознаки особистості злочинця: загальна характеристика.
- •Кримінально-правові та соціально-демографічні ознаки особистості злочинця.
- •Типологія та класифікація злочинців.
- •Соціалізація та її роль у формуванні особистості злочинця.
- •Криміногенне значення конкретної життєвої ситуації.
- •Настанова та її роль у механізмі злочинної поведінки.
- •Механізм злочинної поведінки.
- •Мотивація злочинної поведінки.
- •Прийняття та виконання рішення у механізмі злочинної поведінки.
- •Роль психічних та фізичних аномалій у формуванні особистості злочинця.
- •Поняття та класифікація причин та умов конкретного злочину.
- •Віктимологічний аспект механізму конкретного злочину.
- •Віктимізація та віктимність.
- •Класифікація жертв злочинів.
- •Методика кримінологічних досліджень.
- •Методи кримінологічних досліджень: загальна характеристика.
- •Вибіркове дослідження. Валідність та репрезентативність вибіркового дослідження.
- •Анкетне опитування в кримінології.
- •Інтерв'ю. Техніка кримінологічного інтерв'ювання.
- •Техніка кримінологічного вивчення кримінальних справ та інших документів. Контент-аналіз.
- •Психологічні методи, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях.
- •Особливості проведення соціометричного опитування.
- •Кримінально-статистичний метод в кримінологічних дослідженнях.
- •Логіко-математичні методи в кримінологічних дослідженнях. Кореляційний аналіз.
- •Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції.
- •Основи кримінологічного планування.
- •Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об'єкті.
- •Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.
- •Спеціально-кримінологічна протидія злочинності: поняття та види.
- •Ситуативна профілактика злочинів.
- •Органи місцевого самоврядування як суб'єкти попереджувальної діяльності.
- •Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •Участь громадськості у протидії злочинності неповнолітніх.
- •Профілактичні функції слідчого: правова характеристика.
- •Органи внутрішніх справ як суб'єкт профілактичної діяльності: загальна характеристика.
- •Прокуратура як суб'єкт попереджувальної діяльності.
- •Роль адвокатури в боротьбі зі злочинністю.
- •Законодавство України по боротьбі зі злочинністю: загальна характеристика.
- •Профілактичне значення кримінального закону.
- •Кримінологічна характеристика насильницької злочинності в Україні.
- •Попередження насильницьких злочинів.
- •Попередження злочинності неповнолітніх.
- •Кримінологічна характеристика та попередження пенітенціарної злочинності.
- •Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності.
- •Попередження рецидивних злочинів.
- •Попередження професійних злочинів.
- •Ресоціалізація злочинців.
- •Вивчення та попередження податкової злочинності.
- •Відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом: проблеми протидії.
- •Кримінологічна характеристика професійної злочинності.
- •Кримінологічна характеристика економічної злочинності.
- •1. Заходи профілактики:
- •2. Заходи випередження злочинів у сфері економіки є такими:
- •Протидія тероризму за законодавством України.
- •Організована злочинність в Україні на сучасному етапі.
- •Основні проблеми протидії корупції в Україні на сучасному етапі.
- •Правове регулювання протидії організованої злочинності та корупції: загальна характеристика.
- •Кримінологічна характеристика необережних злочинів.
- •Попередження необережних злочинів.
- •Вивчення та попередження злочинності жінок.
- •Попередження військової злочинності.
- •Основні міжнародно-правові документи по боротьбі зі злочинністю.
- •Роль та функції спеціалізованих установ оон по боротьбі зі злочинністю та поводженню з правопорушниками.
- •Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •Транскордонні злочини: поняття та особливості попередження.
- •Попередження транснаціональної злочинності.
- •Особливості попередження транснаціональної економічної злочинності.
- •99. Характеристика Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р.
Предмет та система кримінології. Місце кримінології в системі соціальних наук.
Кримінологія являє собою комплексну науку про закономірності злочинності та її окремі прояви, про особу злочинця, причини й умови, що породжують та обумовлюють злочинність і окремі злочинні посягання, а також про форми і методи соціального і нормативного впливу на них з метою контролю за цими негативними явищами.
У процесі свого розвитку кримінологія окреслила власний предмет, до якого нині входять чотири основні елементи.
Головним елементом предмета кримінології є власне злочинність як історично мінливе, соціальне та кримінально-правове явище, яке становить сукупність усіх злочинів, скоєних у державі за певний період. Вона вимірюється такими кількісно-якісними показниками, як рівень, структура, динаміка, характер і географія. Явища, що не є злочинами, але тісно пов'язані з ними (пияцтво, проституція, наркоманія), розглядаються кримінологією як "фонові" явища.
Особа злочинця постає як система демографічних, соціально-рольових, психологічних та інших властивостей особи, що вчинили суспільно-небезпечне кримінально-каране діяння. Зазначимо, що злочин - це акт вольовий, свідомо обраний; це результат складного процесу, в якому зовнішні чинники діють не безпосередньо, а через внутрішні фактори. Щоб пізнати детермінанти злочинності, потрібно розкрити механізм злочинної поведінки, а це неможливо зробити, не вивчивши особу злочинця, вплив її індивідуальних властивостей на характер скоєння злочину.
Причини й умови злочинності, об'єднані родовим поняттям "детермінанти", чи "криміногенні фактори", є сукупністю економічних, соціальних, ідеологічних, психологічних, правових, організаційно-управлінських та інших обставин, які зумовлюють (детермінують) злочинність як свій наслідок. Причини й умови (детермінанти) злочинності вивчаються на різних рівнях: злочинності в цілому, окремих видів злочинів, конкретного злочину.
Запобігання злочинності є системою державних і громадських заходів, спрямованих на усунення чи нейтралізацію детермінант злочинності та корекцію поведінки осіб, схильних до правопорушень.
Система кримінологічної науки — це розчленування, розподіл єдиних кримінологічних знань на однорідні компактні частини (блоки), внутрішньо узгоджені між собою.
За рівнем узагальнення науково-практичної інформації кримінологія поділяється на Загальну та Особливу частини.
У Загальній частині кримінологічні явища і поняття аналізуються глобально, узагальнено, без виділення специфіки окремих видів (груп) злочинів. Її система у свою чергу складається з проблем, що становлять предмет кримінологічної науки. Крім того, до Загальної частини належить науково-інформаційний матеріал про становлення кримінологічної науки, її методологію і методику, про кримінологічне планування і прогнозування злочинності в масштабі країни й окремих регіонів.
В Особливій частині розглядаються окремі часткові кримінологічні теорії, що пояснюють закономірності певних видів (груп) злочинів. Останні поділяються за особливостями антисоціальної спрямованості і злочинної мотивації винних (наприклад, насильницькі, корисливі злочини, злочини необережні) і за особливостями контингенту злочинців (наприклад, злочинність неповнолітніх, рецидивна, професійна злочинність).
Рівень узагальнення в Особливій частині значно нижчий, ніж у Загальній. Вона більш динамічна, бо безпосередньо відбиває часту зміну криміногенної ситуації в країні, а також зміну змісту факторів, причин і умов злочинності й окремих злочинів. У цій частині наводиться кримінологічна характеристика окремих видів (груп) злочинів, описуються причинно-наслідкові комплекси, що їх обумовлюють, формулюють, заходи щодо їх запобігання.
Значення Особливої частини полягає в тому, що вона, з одного боку, забезпечує, підживлює загальнокримінологічні теорії фактичним матеріалом, а з іншого — озброює правоохоронні органи рекомендаціями, спрямованими на вдосконалення їх діяльності щодо зниження окремих злочинів у державі.
2. Функції, задачі кримінології. Система науки кримінології.Мета кримінології полягає у виробленні наукових і практичних рекомендацій, положень та висновків щодо підвищення ефективності запобігання злочинності. Практичні цілі формулюються, беручи до уваги професійну підготовленість кадрів, їхнє матеріально-технічне, фінансове забезпечення й реальний час щодо проведення відповідних заходів.Мета та предмет кримінології визначають її завдання.Основні завдання кримінології:1)отримання достовірних даних про елементи, що є предметом кримінології;2)вивчення об'єктивних і суб'єктивних факторів, які впливають на рівень, структуру, динаміку, характер злочинності, її регіональні особливості;3)соціально-кримінологічне дослідження деяких видів злочинності для визначення способів боротьби з ними;4)вивчення особи злочинця, дослідження механізму вчинення конкретного злочину, класифікація видів злочинних проявів і типів особи злочинця;5)розробка наукових рекомендацій щодо усунення чи нейтралізації явищ, які спричиняють антисоціальну злочинну поведінку;6)наукова розробка заходів, пов'язаних із виявленням осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, вивчення цих осіб і вжиття дієвих профілактичних заходів упливу на них;7)вивчення особи потерпілого від злочинів, взаємозв'язку між жертвою та злочинцем;8)визначення основних напрямків і заходів протидії злочинності, правове регулювання профілактичної діяльності.Виходячи із завдань, які стоять перед кримінологією, виділяють функції кримінології:1Описова: кримінологія виявляє та фіксує певні факти соціальної дійсності, пов'язані зі злочинністю, відображає їхні властивості й ознаки, дає їхній науковий опис.2.Пояснювальна: розкриваючи на основі емпіричних даних і теоретичних положень суть досліджуваних об’єктів, кримінологія дає їм наукове пояснення.3. Прогностична: вивчаючи тенденції розвитку кримінологічно значущих процесів і явищ, кримінологія прогнозує їхній майбутній стан.4. Практично-перетворювальна: кримінологічні опис, пояснення та прогнозування так чи так підпорядковані інтересам наукового управління соціальними процесами, пов'язаними з протидією злочинності. Тож, боротьба зі злочинністю в значенні розуміння фокусує решту проблем, які вивчаються кримінологією.
За видами впливу практично-прикладні функції можна поділити на економічні, правові, соціально-психологічні, організаційно-управлінські та ін.Кримінологія, як і будь-яка наука, має свою систему. Система кримінології перебуває у прямій залежності від її предмета, відображає його структуру, оскільки особливістю наукових знань є їх логічно впорядкований систематизований виклад. Система науки кримінології базується на двох підставах: предметі дослідження і рівні узагальнення науково-практичної інформації.
За предметом дослідження кримінологія складається з чотирьох частин: а) вчення про злочинність; б) вчення про детермінацію злочинів; в) вчення про особу злочинця та жертву злочинів; г) вчення про засоби протидії злочинності.За рівнем узагальнення науково-практичної інформації кримінологія поділяється на Загальну і Особливу (спеціальну) частини.Загальна частина вивчає загальнотеоретичні проблеми злочинності. Це – поняття кримінології як науки, її предмет, завдання, функції, система, методологія і методика досліджень, історія розвитку кримінології та аналіз її основних теорій. Центральне місце в Загальній частині Центральне місце в Загальній частині посідають проблеми злочинності, особи злочинця, детермінант злочинності, віктимології і суїциду, організації та методики досліджень, кримінологічного планування та прогнозування, протидії злочинності.Особлива частина кримінології вивчає окремі види злочинності, їх детермінанти та заходи боротьби з ними.Кримінологія має як загальнотеоретичний, так і прикладний аспекти. Загальнотеоретичний аспект полягає у розробці наукових основ злочинності як соціально-правового явища та його подолання, прикладний має своїм завданням розробку конкретних заходів, спрямованих на запобігання окремим видам злочинів.
Основні завдання кримінології: отримання достовірних даних про елементи, що є предметом кримінології; вивчення об'єктивних і суб'єктивних факторів, які впливають на рівень, структуру, динаміку, характер злочинності, її регіональні особливості; соціально-кримінологічне дослідження деяких видів злочинності для визначення способів боротьби з ними; вивчення особи злочинця, дослідження механізму вчинення конкретного злочину, класифікація видів злочинних проявів і типів особи злочинця; розробка наукових рекомендацій щодо усунення чи нейтралізації явищ, які спричиняють антисоціальну злочинну поведінку; наукова розробка заходів, пов'язаних із виявленням осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, вивчення цих осіб і вжиття дієвих профілактичних заходів упливу на них; вивчення особи потерпілого від злочинів, взаємозв'язку між жертвою та злочинцем; визначення основних напрямків і заходів протидії злочинності, правове регулювання профілактичної діяльності.