Період активної літературної діяльності
За своє життя О. Генрі написав 273 новел і оповідань, і тільки один великій твір — роман «Королі і капуста». Повне зібрання його творів становить 18 томів.
Перша книга оповідань О. Генрі, що часто класифікується як роман,— «Королі й капуста» — вийшла в 1904. За нею послідували: «Чотири мільйони» 1906), «Непогасний світильник» 1907), «Серце Заходу» 1907), «Голос міста» 1908), «Благородний шахрай» 1908), «Шляхи долі» 1909), «Вибране» (Options, 1909), «Точні справи» 1910) і «Водоверть»1910).
Письменник помер 5 червня 1910 року в Нью-Йорку.
У збірку «Постскріптуми» (Postscripts), видану вже після смерті О. Генрі, увійшли фейлетони, нариси і гумористичні замітки, написані ним для газети «Пошта» (Х'юстон, штат Техас, 1895–1896).
Творчість
О. Генрі займає в американській літературі виняткове місце як майстер жанру оповідання (англ. short-story). Перед смертю О. Генрі висловив намір перейти до складнішого жанру — до роману: «Все, що я писав досі, це просто пустощі, проби пера, в порівнянні з тим, що я напишу через рік».
У творчості, проте, ці настрої нічим не виявилися — і О. Генрі залишився органічним художником «малого» жанру, розповіді. Не випадково, звичайно, що в цей період письменник вперше почав цікавитися соціальними проблемами і виявив своє негативне ставлення до тогочасного суспільства див. Дженнінгс «Через тьму з О. Генрі».
Герої Генрі різноманітні: мільйонери, ковбої, спекулянти, клерки, пралі, бандити, фінансисти, політики, письменники, артисти, художники, робітники, інженери, пожежники — змінюють один одного. Як умілий конструктор сюжету, О. Генрі не показує психологічну сторону того, що відбувається: дії його персонажів не отримують глибокого психологічного мотивування, що й більш підсилює несподіванку фіналу.
О. Генрі не перший оригінальний майстер оповідання: він лише розвинув цей жанр, що склався в своїх основних рисах вже в творчості Т. Б. Олдріча (англ. Thomas Bailey Aldrich, 1836—1907). Оригінальність О. Генрі виявилася в блискучому застосуванні жаргону, гострих слівець і виразів, і в загальній колоритності діалогів.
Вже за життя письменника оповідання в його стилі стало вироджуватися в схему, а до 1920-х років перетворився на чисто комерційне явище: «методику» його виробництва викладали в коледжах і університетах, видавалися численні підручники і т. д.
Американські письменники міжвоєнного періоду: Шервуд Андерсон, Теодор Драйзер, Б. Гехт — протиставляли беззмістовності епігонів О. Генрі насичені психологічні новели.
Походження псевдоніму
Псевдонім письменника дуже часто помилково записують на зразок поширених ірландських прізвищ: О'Генрі. Існує кілька версій того чому Вільям Сідні Портер обрав собі такий псевдонім, але остаточної відповіді немає.
Найпопулярнішою версією є: псевдонім О'Генрі письменник обрав тому, що шкільний учитель Портера не переставав захоплюватися здобутками американського фізика Джозефа Генрі, часто вигукуючи на уроках: «О, Генрі! Ти відкрив те-то і те-то…»
Проте існує й інша версія походження цього псевдо. Коли Портер закінчив школу, батько влаштував його на роботу в аптеку. Після цього Портер перепробував мільйон професій. Так, зокрема, він був і бухгалтером, і креслярем, і касиром, і репортером… Аж раптом у банку, де він працював, була виявлена недостача — і всю вину за це звалили на нього. Відбуваючи свій перший термін у криміналі міста Колумбус, він у 1899 році написав оповідання «Різдвяний подарунок Діка-Свистуна». Вирішивши сховатися за псевдонімом, він згадав, як у свої юні роки, під час роботи в аптеці, йому часто доводилося користуватись довідником Етьєна Оссіана Анрі (фр. Étienne Ossian Henry). Позичивши у відомого фармацевта ініціал одного імені й прізвище, Портер отримав псевдонім О. Генрі, під яким і став всесвітньо відомим. Що ж стосується оповідання, то воно було відразу надруковане в «М'к-Крю меґезін». Проте і це ще далеко не остаточна версія походження «О. Генрі».
Також, можливо, псевдонім О. Генрі запозичено з відомої ковбойської пісеньки «Скажи мені, о Генрі, який там вердикт?». Ще одне гіпотеза — О. Генрі — тому що Портер використав перше-ліпше прізвище, яке йому спало на думку.
Українські переклади
Українською мовою перекладено:
Королі і капуста — В. Мисик, видано: Державне видавництво художньої літератури: Київ, 1962; перевидано видавництвом «Дніпро» 1980 року в серії «Зарубіжна сатира і гумор».
У 2005 році вийшла книжка «Вождь червоношкірих» — збірник оповідань (видавництво «Червона калина», Львів). До неї ввійшли твори:
Дари волхвів — переклад — Ю. Іванов
В антракті — Ю. Іванов
Кімната на горищі — Ю. Іванов
Жертви любові — Ю. Іванов
Фараон і хорал — Ю. Іванов
Приворотне зілля Айкі Шоенштайна — Ю. Іванов
Зелені двері — Ю. Іванов
Незакінчена оповідь — Ю. Іванов
Роман біржового маклера — Ю. Іванов
Мебльована кімната — О. Логвиненко
Короткий тріумф Тільді — Ю. Іванов
Пімієнтські млинці — М. Дмитренко
Різдво з несподіванкою — В. Мусієнко
Маятник — М. Дмитренко
Закупник із Кактус-Сіті — В. Мусієнко
Чия вина? — В. Мусієнко
Останній листок — М. Дмитренко
Провісник весни — М. Рябова
Поки чекає автомобіль — М. Рябова
Комедія цікавості — М. Рябова
Винарня і троянда — М. Рябова
Стрижений вовк — О. Логвиненко
Свиняча етика — М. Тупайло
Як ховався Чорний Білл — М. Тупайло
Мить перемоги — М. Тупайло
Вождь червоношкірих — Ю. Іванов
Коловорот життя — М. Дмитренко
Дороги, які ми вибираємо — М. Дмитренко
Немовлята в джунглях — О. Логвиненко
Місто без пригод — Т. Тихонова
День, який ми святкуємо — В. Мусієнко
Твори
«Фараон і церковний спів»
«Дари волхвів»
«Вождь червоношкірих»
«Скарб»
«Останній листок»