- •91. Дисидентський рух на Україні. Репресії 60 — 80-х рр.
- •92. Розкрийте причини розпаду срср, покажіть закономірність проголошення незалежності України, пошуки моделі соціально-економічного й політичного розвитку у 90-х рр. Хх ст., уроки пострадянської доби.
- •93. Розкрийте причини Лютневої революції в Росії та утворення Центральної Ради.
- •94. Поясніть, якими були причини поглиблення кризи радянської системи у 70-90-х рр. Хх ст. І яке значення вона мала в історії України.
- •Визначте основні напрямки соціально-економічної політики радянського уряду в Україні у 70-80-ті роки.
- •Поясніть, якими були передумови здобуття Україною незалежності.
- •В чому на Вашу думку полягають труднощі у розбудові незалежності України.
- •Проаналізуйте зовнішньополітичний курс України у 90-х рр. Хх ст. – на початку хх ст.
- •100.Порівняйте соціально-економічну політику українських урядів після здобуття Україною незалежності.
- •Програма уряду л. Д. Кучми
- •Програма уряду ю. Звягільського
Проаналізуйте зовнішньополітичний курс України у 90-х рр. Хх ст. – на початку хх ст.
Реакція світового співтовариства на результати референдуму 1 грудня 1991 р. була дуже дружньою: протягом грудня незалежну Україну визнали 68 держав. На другий день після референдуму про визнання нової держави оголосили Канада і Польща, 3 грудня — Угорщина, 4 — Аргентина, Болгарія, Болівія, Росія і Ховатія. Сьогодні Україну визнали близько 200 держав світу. У більшості з них діє понад 100 українських представників різних рівнів — посольств, консульств. Діють 5 постійних представництв України у міжнародних організаціях. Член 47 міжнародних та міжурядових організацій (Всесвітній поштовий союз, Рада Європи, ЄЕП, СНД, ОБСЄ, ІКАО, МВФ, Світовий Банк, ІМО і т.к.). Величезне враження, зокрема, справили на міжнародну громадськість добровільна відмова України від ядерної зброї (1994 p.). Принципи зовнішньої політики України: - Багатовекторність; - Прогнозованість і стабільність; - Збереження позаблокового статусу; Зміцнення міжнародного миру і стабільності у світі; - Зовнішньополітичні пріоритети України Основні напрямки реалізації: 1) Подальше співробітництво з ЄС, здобуття статусу асоційованого члена ЄС. На цьому шляху передбачається приведення українського законодавства відповідно до стандартів ЄС, забезпечення прав людини, більш активний розвиток економічного співробітництва та ін. 2) Прагнення України до вступу в НАТО 3) Головні пріоритети у відносинах з Росією — зміцнення стратегічного партнерства з одночасним зменшенням залежності від російських енергоносіїв; підписання угоди про Єдиний економічний простір (ЄЕП) 4) У відносинах зі США Україна прагне до довгострокового, взаємовигідного і рівноправного співробітництва. 5) Розв'язання територіальних суперечок із сусідніми державами, налагодження нормального двостороннього і багатостороннього співробітництва в усіх сферах. 6) Територіальні проблеми залишаються у відносинах з Румунією та Росією 7) Налагодження стабільних взаємовигідних економічних і політичних зв'язків з країнами Сходу, Африки і Латинської Америки 8) Участь у миротворчих операціях ООН (Ліван, Ліберія, Косово (Сербія), Боснія і Герцеговина та ін.).
100.Порівняйте соціально-економічну політику українських урядів після здобуття Україною незалежності.
Першим кроком на шляху до незалежної української економіки було прийняття «Декларації про державний суверенітет України» 16 липня 1990 р. Ще перебуваючи в складі СРСР, Україна в такий спосіб заявила про свій намір створення самостійної держави з незалежною і міцною економікою. Практична реалізація цього наміру відбулася після прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р.
Одним із головних завдань стала розробка науково обґрунтованої соціально-економічної політики, тобто програми стратегічних і тактичних дій держави. Без такої програми успішний розвиток економіки будь-якої країни неможливий. Але в 1991 р. перевагу було надано не науково обґрунтованим висновкам учених, а нав’язаній Україні ззовні так званої «шоковій терапії» за російським зразком.
Уже в січні 1992 р. російський уряд Є. Гайдара, дотримуючись концепції «шокової терапії», зняв державний контроль над ціноутворенням.
Кабінету Міністрів України, очолюваному В. Фокіним, щоб якось захистити український ринок, не залишалося нічого іншого, як повторити цей маневр.
Безмитні кордони, глибока інтегрованість у простір СНД, існування саме в Росії єдиного на той час для пострадянських держав емісійного банку, запрограмованість виконувати накази з Москви стали об’єктивними чинниками, які підштовхнули Україну до цього кроку. Але спроби реформування економіки теж мали місце.
