91. Дисидентський рух на Україні. Репресії 60 — 80-х рр.

У 1960—80-х роках у Радянському Союзі виникло примітне явище, коли політику уряду стала відкрито критикувати невелика, але дедалі більша кількість людей, яких звичайно називали дисидентами й які вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав.

Спочатку осередок українських дисидентів складали «шістдесятники» — нове плідне покоління письменників, що здобувало собі визнання. До нього належали Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Юлій Шелест, Микола Вінграновський, Алла Горська та Іван Дзюба. Пізніше до них приєдналися Василь Стус, Михайло Осадчий, Ігор та Ірина Калинці, Іван Гель та брати Горині.

Значна частина членів групи швидко робили собі багатообіцяючу кар'єру, деякі були переконаними комуністами. Хоча дисиденти діяли переважно в Києві та Львові, вони походили з різних частин України.

Дисидентський рух в Україні у 60-70-х рр. викристалізувався у визвольну боротьбу за національні права України. Перші арешти його учасників мали місце у 1965 р. У січні-травні 1972 р. здійснено другу хвилю арештів діячів руху, які отримали ще суворіші вироки, ніж у 60-х рр. Серед них — В.Чорновіл, Є.Сверстюк, І.Світличний, М.Осадчий, В.Стус, І.Калинець та багато інших.

Значення дисидентського руху:

· Наступ карально-репресивної системи не загальмував розвиток націонал-демократичного руху

· Свідчив про наявність кризових явищ у радянській системі. Сприяв розхитуванню радянської тоталітарної системи, поширенню і утвердженню в народі демократичних ідеалів

· Продовжив традиції національно-визвольної боротьби. Зєднав два етапи національно-визвольного руху — середини і кінця ХХ ст.

· Відкривав Україну світові

· Досвід та ідеологічні напрацювання дисидентів були використані в період перебудови і здобуття Україною незалежності

· Дисиденти зробили вагомий внесок у сучасну теорію і практику державного будівництва

· Із середовища дисидентів вийшла чимала когорта політиків незалежної України

Дисиденти зробили вагомий внесок у розвиток української науки і культури.

92. Розкрийте причини розпаду срср, покажіть закономірність проголошення незалежності України, пошуки моделі соціально-економічного й політичного розвитку у 90-х рр. Хх ст., уроки пострадянської доби.

Демократично налаштовані сили в Україні починають активно виступали проти перебування республіки у складі СРСР, за українську державну самостійність. Такий розвиток подій не влаштовував й самого М. Горбачова, тепер уже як Президента СРСР. Намагаючись не допустити переростання "суверенізації" союзних республік у процес, який би привів до створення незалежних держав, М. Горбачов почав маневрувати. Він, зокрема, запропонував проект так званого нового Союзного Договору і став наполягати на тому, щоб союзні республіки його підписали. Консервативна частина КПРС виступила проти будь-яких поступок союзним республікам, за збереження СРСР як єдиної держави. Ці реакційні сили (так званий ДКНС) у ніч на 19 серпня 1991 р., ізолювали М. Горбачова на його кримській дачі та усунули його від влади (серпневий путч). Проти заколотників рішуче виступив Б. Єльцин, кваліфікувавши їхні дії як правореакційний антиконституційний переворот. Українське керівництво, зокрема Верховна Рада, зайняло вичікувальну позицію. Тільки тоді, коли московський заколот фактично було придушено, українське керівництво почало діяти. 26 серпня 1991 р. Президія Верховної Ради України приймає указ "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України". 30 серпня того ж року була прийнята постанова "Про заборону діяльності Компартії України". Одночасно з цим прокомуністичні сили у Верховній Раді та за її межами розгорнули кампанію на захист компартії. Ще одна частина членів колишньої компартії України 26 жовтня 1991 р. оголосила про створення Соціалістичної партії України. (Мороз). Відновила свою діяльність ОУН - під орудою колишнього Президента УНР в екзилі М. Плав'юка. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України приймає Акт проголошення незалежності України. Він був підтверджений всенародним референдумом 1 грудня 1991 р. В ньому взяло участь 84,2% виборців, з яких 90,3% проголосували за незалежність України. Того ж дня Президентом України було всенародне обрано Л. Кравчука. 7 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі зібралися лідери Білорусії (С. Шушкевич), Росії (Б. Єльцин) та України (Л. Кравчук), провели переговори і наступного дня підписали угоду про створення натомість СРСР Співдружності Незалежних Держав. 21 грудня того ж року в Алма-Аті відбулася зустріч керівників незалежних держав колишнього СРСР. У прийнятій декларації зафіксовано, що з утворенням СНД Радянський Союз припиняє своє існування.

Незалежна Україна успадкувала від радянських часів командно-адміністративну економіку, яка повністю себе вичерпала і потребувала ринкового реформування. Однак упродовж тривалого часу реформи в економічній сфері проводилися вкрай невдало, що ввело економіку у стан глибокої кризи, яка супроводжувалася шаленим підвищенням цін, жорстокою інфляцією, зростанням безробіття як явного, так і прихованого, катастрофічне падіння виробництва. Цій кризі сприяли і об'єктивні чинники: розрив старих господарських зв'язків внаслідок розпаду СРСР, застаріле обладнання та виробничі технології, неправильна структурна побудова економіки та залежність України від імпортних енергоносіїв. Тільки у другій половині 90-х рр. ситуація почала змінюватися на краще завдяки проведенню приватизації, залученню іноземних інвестицій, стабілізації фінансової і грошової системи (наприклад, введення 1996 р. нової грошової одиниці - гривні). 2000 р. в Україні вдалося подолати економічний спад. Почалося зростання економічних показників. У другій половині 1990-х рр. була проведена аграрна реформа, що ліквідувала колгоспно-радгоспну систему. Ці сільськогосподарські підприємства були замінені агрофірмами, які працюють на основі земельної оренди у колгоспників, що є власниками земельних паїв. Однак в економічній сфері завдяки пануванню бюрократії - чимало зловживань, до яких можна віднести корупцію, недобросовісну приватизацію тощо. Не сприяє економічному розвитку і недосконале податкове законодавство, що призвело до зростання тіньового сектору економіки на всіх рівнях. До складних економічних наслідків призводить невміле керування економічними процесами та система приписок економічних показників, що збереглася з радянських часів. Прикладом цього згубного впливу може бути продовольча криза, яка виникла у червні 2003 р. - через завищення показників збирання зернових 2002 р. та надмірний продаж українського зерна за кордон. З 2005 р. було поставлено завдання забезпечення зайнятості для більшої частини населення, створення мільйони нових місць. Тривають негативні процеси у відтворенні населення. За кілька останніх років чисельність населення в Україні скоротилась з 52 млн. до 49 млн. чоловік. Від 5 до 7 млн. українців вимушені виїздити на роботи за кордон переважно у країни ЄС та Росію.

Становлення багатопартійності з серпня 1991 p. (Ліві партії: Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Селянська партія України. Праві: «Свобода», НРУ, Українська республіканська партія, Конгрес українських націоналістів, Демократична партія України. Центристські партії – БЮТ, Партія регіонів) 1994 р. вудились Вибори до Верховної Ради (у березні і квітні вперше проводились на багатопартійній основі, але за мажоритарною системою) та Вибори Президента (26 червня, обрано Кучму). 28 червня 1996р, - Верховної Ради України прийняла нову Конституцію України. Вибори 1998 р до Верховної Ради (Особливості: вибори були першими, зо відбувались вумовах чинності Конституції). Президентські вибори 1999 р. (перемогу здобув Кучма) 2001 р. скандал з убивством Гонгадзе і хвиля виступів опозиційних сил у рамках акції «Україна без Кучми». 31 жовтня 2004 р. Відбулись вибори президента. 10 листопада – оголошення результати голосування: за Ющенко 39,8%, за Януковича – 39,3%. 21 листопада – проведення другого туру виборів. Відрив між кандидатами на користь Януковича скаладав по Україні 812 тис. голосів, а явка на вибори в Донбасі зросла на 843 тис. громадян порівняно з першим туром. Тобто підсумки другого туру голосування були визначені голосуванням у Донбасі. Це дало підставу говорити про фальсифікацію виборів. 22 листопада – На майдані Незалежності зібралось до 100 тис. громадян. Ющенко, Тимошенко, Мороз і Кінах виступили перед громадянами з вимогою відстояти втрачену перемогу, використовуючи передбачені Конституцією форми протесту проти дій влади. 25 листопада Верховний Суд призупинив процес передачі влади новообраному президенту. 3 грудня Верховний Суд визнав право повторного голосування. 26 грудня – Переголосування другого туру. Підсумки: Ющенко – 51,9%, за Януковича – 44,2%