9.5. Зниження поверхневої енергії і зміна механічних властивостей твердих тіл під впливом оточуючого середовища (адсорбційний ефект Ребіндера)

Всі робочі середовища, як уже говорилось, починають свій вплив на фізико-механічні властивості металів через адсорбційну дію.

Зокрема, кожне рідке середовище, якщо воно впливає на механічні властивості металу, спочатку повинне змочити його поверхню, тобто адсорбуватися на поверхні. Ця адсорбція з рідкого середовища (розчина) на границі металу буде залежати від: хімічного хаpактеpу розчиненої речовини – адсоpбата; фізико-хімічних особливостей розчинника та фізичного стану поверхні адсоpбента (у нашім випадку – металу).

Адсорбція в процесі деформування знижує рівень поверхневої енергії металу, чим полегшує виникнення нових поверхонь, і знижує потенційний бар’єр для виходу дислокацій на поверхню, пластифікує метал. При цьому розсмоктуються локальні пеpенапpуження.

У результаті адсорбції деяких речовин міцність і пластичність твердого тіла в процесі його навантаження може істотно змінитися.

Явище зменшення міцності й зміни пластичності твердих тіл при одночасній дії зовнішнього навантаження й адсорбованого на поверхні деформованого тіла поверхнево-активної, тобто хімічно не агресивного середовища, було відкрито в 1928 році П.О. Ребіндером. У результаті досліджень механічних властивостей неорганічних кристалів (кальциту, кам'яної солі та ін.) було встановлено, що їхня міцність істотно зменшується, якщо деформувати їх у водяних розчинах поверхнево-активних речовин. Так був відкритий ефект Ребіндера, в основі якого лежить ідея про те, що причиною всіх аналогічних змін механічних властивостей твердих тіл під дією поверхнево-активних речовин є зменшення вільної поверхневої енергії, і, як наслідок, зменшення роботи, необхідної для утворення нових поверхонь. Оскільки руйнування можна розглядати як процес утворення нових поверхонь (поверхонь зломів і тріщин руйнування), те, у такий спосіб адсорбція поверхнево-активних речовин полегшує руйнування. Мікротріщини в деформованому тілі є найбільш активними місцями для адсорбції. Саме в околиці вершини тріщини адсорбційний вплив середовища, сприяючи зменшенню величини поверхневої енергії, і приводить до зниження міцності твердого тіла в цілому.

Відкритий ефект адсорбційного зниження міцності твердих тіл і дане пояснення цього ефекту одержало загальне визначення. Цей ефект експериментально й теоретично підтверджений як у роботах П.О.Ребіндера, так і в дослідженнях Г.В. Карпенко, В.І. Ліхтмана, Е.Д. Щукіна та інших.

При фізичній адсорбції в умовах деформування варто розрізняти “зовнішній” і “внутрішній” ефекти.

Адсорбційне зниження рівня поверхневої енергії полегшує вихід дислокацій на поверхню, що сприяє розсмоктуванню локальних пеpенапpужень, при цьому при більших, наприклад, циклічних напруженнях підвищується втомлююча міцність сталі.

Таким чином, відоме положення адсорбційної теорії Ребіндеpа про зменшення енергії зв'язку атомів твердого деформуючого тіла в результаті адсорбції варто розуміти так: якщо зменшення енергії зв'язку і виникає при адсорбції середовища, то воно в першу чергу впливає на процес деформування пpиповеpхневого шару значної товщини. Фізико-механічні властивості цього шару, формуються в процесі деформації, залежать від властивостей твердих тіл (хімічної та фазової сполуки, стpуктуpи), умов деформування його (швидкості, темпеpатуpи, напруженого стану), типу середовища. У свою чергу вони визначають механічні властивості виробів з конструкційних матеріалів у цілому.

Поняття ефект Ребіндеpа охоплює сукупність різних явищ полегшення деформації і руйнування, що відрізняються від інших форм впливу середовища своєї загальної (термодинамічної) пpиpоди – зменшенням роботи виникнення нової поверхні в результаті зворотної взаємодії із середовищем.

Адсорбційний ефект Ребіндера - зміна механічних властивостей (міцність) під дією повеpхнево-активних середовищ при одночасній дії навантаження відповідає зменшенню вільної поверхневої енергії, зменшенню роботи, необхідної на виникнення нової поверхні, тобто прискоренню руйнуванню.

Розділ 10. ВПЛИВ ПЛІВОК І ПОКРИТТІВ НА ФІЗИКО-МЕХАНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ШАРІВ ТА КОМПОЗИЦІЙ В ЦІЛОМУ