14. Модернізація, формування масового суспільства і масова комунікація.

Масове суспільство — теоретична модель, що описує соціальні перетворення, викликані модернізацією (насамперед урбанізацією, розвитком засобів масової комунікації та масової культури, загальною освіта, демократизацією політики тощо), яка активно розроблялася в 1920-1960-і роки.

Особливістю масового суспільства є розрив соціальних зв'язків, відособленість окремих індивідів, відсутності у них індивідуальності, стійких і загальнозначущих моральних цінностей. Особистісний статус людини формується на рівні соціальної групи, громади, ремісничого цеху, аристократичного «світла», церковного приходу. Але безперервні вертикальні і горизонтальні переміщення великих груп людей, характерні для індустріального суспільства, руйнують рівень сусідського, професійного, релігійного спілкування, спілкування в «своєму колі» і основним рівнем спілкування стає сім'я. Людина починає сприймати суспільство як безліч інших таких же схожих на нього індивідів, що одягаються в тих же універсальних магазинах, що їздять у тих же потягах і трамваях, які читають ті ж газети, і так само, як він, одиноких.

15. Транснаціональні засоби масової інформації.

Транснаціональні медіа в Європі, у їх найширшому значенні, перебувають в процесі постійних змін, спричиненими технологічним розвитком та потребами пошуку нових джерел прибутку на ринку.

Особливу стурбованість викликає негативний вплив транснаціональних медіа на свободу висловлювання та інформації в Європі, особливо через скорочення різноманіття у змісті продукції та скорочення внеску європейських комерційних медіа-ринків до розвитку громадського мовлення. В невеликих країнах між національними мовниками і виробниками програм та транснаціональними конгломератами виникають проблеми конкуренції при виданні чи придбанні інформації цікавого змісту. Традиційний зв’язок між власниками ЗМІ та аудиторією перестає існувати, коли власники ЗМІ походять з інших країн. Як наслідок, рівень відкритості та відповідальності медіа знижується.

Перехід транснаціональних ЗМІ, особливо вертикально-інтегрованих, на цифровий рівень надає їм ще більшу перевагу над невеликими компаніями у виданні та поширенні інформації.

Рівень впливу транснаціональних медіа відрізняється в різних країнах в залежності від способу організації національних медіа. Проте, національне та європейське законодавство про конкуренцію загалом є недосконалими в сенсі можливостей протидії тому впливу, що здійснюється транснаціональними медіа на свободу висловлювання, плюралізм та культурне різноманіття в певній країні.

16. Альтернативні засоби масової інформації.(инет)

17. Вербальна та невербальна комунікація.

Вербальні комунікації - це усні та письмові повідомлення. За даними А. Піза передача інформації відбувається за рахунок вербальних засобів (тільки слів) на 10%, звукових засобів (включаючи тон голосу, інтонації звуку) - на 35%, за рахунок невербальних засобів - 55%. Невербальні комунікації здійснюються за допомогою мови рухів тіла і параметрів мови. Між вербальними і невербальними засобами спілкування існує своєрідний розподіл функцій: по словесному каналі передається чиста інформація, а по невербальному - ставлення до партнера по спілкуванню.

Вербальна комунікація використовує в якості знакової системи людську мову, природний звуковий мову, тобто систему фонетичних знаків, що включає два принципи: лексичний і синтаксичний. Мова є самим універсальним засобом комунікації, оскільки при передачі інформації за допомогою мови менш за все втрачається сенс повідомлення. Щоправда, цьому повинна супроводжувати високий ступінь спільності розуміння ситуації усіма учасниками комунікативного процесу, про яку йшлося вище.

До вербальним засобам комунікації відносяться письмова та усна мова, слухання і читання. Усна і письмова мова беруть участь у виробництві тексту (процес передачі інформації), а слухання і читання - у сприйнятті тексту, закладеної в ньому інформації.

Одним з основних засобів передачі інформації є мова. У промові реалізується і через неї за допомогою висловлювань виконує свою комунікативну функцію мову. До основних функцій мови у процесі комунікації відносяться: комунікативна (функція обміну інформацією); конструктивна (формулювання думок); апелятивності (вплив на адресата); емотивна (безпосередня емоційна реакція на ситуацію); фатіческое (обмін ритуальними (етикетних) формулами); метамовна ( функція тлумачення).

Функцію, яку виконує мова в процесі комунікації, визначає вид висловлювання і відбір слів. Залежно від цілей, які переслідують учасники комунікації, виділяють наступні типи висловлювань: повідомлення, думка, судження, рекомендація, рада, критичне зауваження, комплімент, пропозицію, висновок, резюме, питання, відповідь.

До засобів невербальної комунікації належать жести, міміка, інтонації, паузи, поза, сміх, сльози і т.д., які утворюють знакову систему, що доповнює і посилює, а іноді й заміняє кошти вербальної комунікації - слова. Як говорилося вище, згідно з дослідженнями, 55% повідомлень сприймається через вираження обличчя, пози і жести. Іншими словами, у багатьох випадках те, як ми говоримо, важливіше слів, які ми вимовляємо. Більшість невербальних форм і засобів спілкування в людини є вродженими і дозволяють йому взаємодіяти, домагаючись взаєморозуміння на емоційному та поведінковому рівнях, не тільки із собі подібними, а й з іншими живими істотами. Багатьом вищим тваринами, в тому числі і найбільше собакам, мавпам і дельфінам, дана здатність невербального спілкування один з одним і з людиною.

Завдяки невербальному спілкуванню людина отримує можливість психологічно розвиватися ще до того, як він засвоїв і навчився користуватися мовою (близько 2-3 років). Крім того, саме по собі невербальне поведінка сприяє розвитку і вдосконаленню комунікативних можливостей людини, внаслідок чого він ставати більш здатним до міжособистісних контактів і відкриває для себе більш широкі можливості для розвитку.