8. Примусова комунікація.

Примусова дипломатія також є прикладом міжнародної комунікації. Ми зустрічаємося з нею досить часто. Примусова дипломатія - це теж один з різновидів дозволу міжнародного конфлікту. Останній приклад - війна в Перській затоці. А. Джордж проаналізував використання стратегії примусової дипломатії в таких ситуаціях, як Кубинська криза, В'єтнам, Лаос, Нікарагуа, Перську затоку і деяких інших. Всі ці ситуації, що здаються абсолютно несхожими, що ілюструють випадковий збіг подій, насправді виявилися професійно чіткими і відповідали заздалегідь розробленим процедурам.

Примусова дипломатія являє собою захисну стратегію, при якій супротивника переконують у необхідності припинення розпочатої агресії. Це не залякування супротивника з метою запобігання майбутніх дій, адже агресія вже розпочато. Це спроби переконати опонента зупинити агресію за рахунок використання погроз, які можуть бути застосовні до нього. Якщо військові сили і використовуються при примусовій дипломатії, то у вигляді мінімізованого варіанту, наочно демонструє можливі наслідки. Противник повинен або припинити свої дії, або відмовитися від скоєного.

9. Змі в епоху буржуазно-демократичних революцій.

Маніпулювання свідомістю – прихований вплив на політичну свідомість з метою формування певної політичної поведінки.

“Найбільш невинними”, так би мовити, прийомами маніпулювання свідомістю є утворення іміджу (від англ. image – образ, зображення), такого собі “макіяжу для політиків”, з допомогою якого намагаються підкреслити (інколи – й намалювати) їх кращі риси і сховати ті риси, які можуть не сподобатися виборцеві. Але серед засобів маніпулювання свідомістю є й такі, за допомогою яких намагаються вплинути на підсвідомість людей, “відключити” їх розум від оцінювання явищ і прийняття рішень, перевести поведінку людей в автоматизовані дії, що підпорядковані програмі, яку складають без їх відома та не в їх інтересах.

Демократія не можлива без вільних, незалежних ЗМІ. Разом з тим, свобода і незалежність ЗМІ не повинні перетворюватися у їх свободу і незалежність від відповідальності перед громадянським суспільством. Інакше вони перетворюються в інструмент політичного впливу їх керівників і власників. Тому ЗМІ повинні знаходитися під тією чи іншою формою громадянського контролю.

Завершуючи наше перше знайомство з демократією, ми повертаємося до того, про що у нас весь час йшла мова: демократія – це такий політичний устрій суспільства, який існує лише тоді, коли все суспільство і кожний громадянин не чекають, що хтось буде вирішувати їх проблеми, а спільно знаходять їх розв’язання, не покладають усіх своїх надій на “добру” владу, а ретельно вибирають тих, кому вони її на певний час довіряють, і прискіпливо контролюють їх діяльність. Демократія – це не ідеальна форма правління, але єдина серед існуючих, яка надає можливість громадянам підкорятися лише тій владі і законам, на існування яких вони дали свою згоду, тримати свою долю у своїх власних руках.

10. Виникнення «четвертої влади» в Європі.

Європі належить вирішальна роль у становленні та розвиткові журналістики, а також її подальшому розповсюдженні в світі. Окремі початки капіталізму виникли в деяких містах Середземномор’я, на території сучасної Італії, ще в XIV – XV століттях. І не випадково саме тут і саме в цей час отримали поширення перші комерційні і торговельні відомості, які підприємливі поштмейстери та купці почали розсилати зацікавленим передплатникам за певну плату. Ці рукописні відомості, покликані, з одного боку, приносити видавцям певний прибуток, а з другого боку, – служити розвитку комерції, і слід, напевно, вважати першими буржуазними журналістськими підприємствами, або, точніше, їхніми прообразами.

Четве́рта вла́да (англ. Fourth Estate) — словосполучення, яким визначають пресу та її вплив у соціумі. Стверджується, що:

Журналісти володіють великою владою в суспільстві, і усвідомлення цієї влади повинно поєднуватися із скромністю і почуттям обов'язку перед читачем. У всі часи вони домагалися визнання завдяки високому рівню точності та неупередженості, а також завдяки дотриманню ними правил чесної гри.

Першою, другою й третьою владою є, відповідно, законодавча, виконавча та судова гілки влади. Термін вперше вжив Томас Карлайл. Іноді авторство приписують Жан-Жаку Руссо. Перша друкована згадка в сучасному сенсі - Томас Маколей. Оскар Уайльд згадував «журналізм» в даному значенні.З роботи «Четверта влада як соціологічна категорія»:

За допомогою масової інформації можна впливати на громадську думку як стан масової свідомості. Масові комунікації сприяють тим самим найкращій реалізації цілей суб'єктів соціальних інтересів. Цей факт став підставою виникнення терміну «четверта влада», яка наділяє масові комунікації якимись особливими владними повноваженнями.

Проте модель «четвертої влади», у розумінні радянських журналістів, означала не зовсім те, чого навчають американських студентів у школах журналістської майстерності. Відповідно до глибоких історичних коренів традиціії мас-медіа вони вбачали своїм завданням не інформування публіки або формування достовірної картини реальності, але й у просвіті, агітації та організації мас в ім'я справжніх цінностей та ідеалів.

У всіх підручниках радянських часів автори не забували підкреслювати важливість газет для пропагандистської системи, які служили її фундаментом і найважливішим носієм інформації.