Питання до модульної контрольної роботи № 2

з курсу «Соціологія масових комунікацій»

для студентів ІІІ курсу факультету іноземної філології

(на 18.05.2013)

1. Теорія комунікації як наука і навчальна дисципліна.

Комунікація - це процес спілкування і передачі інформації між людьми або їх групами у вигляді усних і письмових пові щень, мови рухів тіла і параметрів мови. Комунікація - це одна з необхідних умов життя чоло

століття в соціумі, а комунікабельність - одна з важливих системних характеристик, супутніх успіху.

У ході спільної діяльності люди обмінюються різними уявленнями, ідеями, поглядами, пропозиціями, знаннями, установками. Все це можна розглядати як інформацію, а сам процес комунікації представити як процес обміну інформацією.

Комунікація є істотним елементом будь-якого аспекту людської діяльності. Технологічний підхід до неї стає запорукою успіху в цих сферах. Вміння збирати, обробляти інформацію, приймати на підставі її рішення і передавати їх аудиторії стає одним з головних складових ефективної роботи.

Сучасне суспільство неможливо уявити без міжнародної та міжкультурної комунікації. Запорука успіху на політичній арені світу і навіть доля самої держави безпосередньо залежить від того, наскільки грамотно вибудувані міжнародні відносини.

2. Сутність, основні характеристики та функції комунікації.

Засоби масової інформації можна визначити як інститути, що існують для відкритого, публічного передавання різних відомостей будь-яким особам з допомогою спеціального технічного обладнання.

Учені вважають, що людство вступає в еру інформаційного суспільства, де влада знань та інформації стає головною в управлінні суспільством. Саме їй поступаються традиційні засоби здійснення влади – гроші і державний примус. Але й сьогодні ЗМІ відіграють дуже важливу роль у політичному житті суспільства. Які функції вони виконують?

Збирання і розповсюдження інформації. Саме завдяки ЗМІ громадяни дізнаються про діяльність Президента, уряду, парламенту, політичних партій, про найважливіші політичні події як у своїй власній країні, так і закордоном. На основі цієї інформації формується громадська думка про діяльність політичних інститутів, державних і політичних діячів.

Вираження громадської думки. ЗМІ забезпечують можливість представникам різних суспільних груп публічно висловлювати свої думки, чітко формулювати і представляти громадській думці свої інтереси, шукати і об’єднувати однодумців. Доступ до ЗМІ – необхідна умова існування впливової опозиції, особливо при агресивному ставленні до неї з боку державних радіо і телебачення.

Контроль за діяльністю органів влади і самих ЗМІ. Контроль за діяльністю органів влади з боку ЗМІ особливо необхідний в умовах слабких контролюючих державних органів, дії яких майже завжди підпорядковані духу корпоративної солідарності. У демократичних країнах ЗМІ у здійсненні контролю спираються не лише на підтримку громадської думки, але й на закон, який надає можливість проводити журналістські розслідування. Іноді публікація цих розслідувань призводить до створення спеціальних слідчих комісій парламенту. Одним з найвідоміших прикладів такого перебігу подій – так званий Уотергейт у США, коли журналістське розслідування виявило незаконне прослуховування телефонних розмов суперників президента Картера активістами з його виборчого штабу. Внаслідок цього політичного скандалу Картер був змушений достроково залишити посаду президента США. Змагання різних органів ЗМІ між собою за читача (або глядача) об’єктивно змушує їх шукати таку інформацію, яка може викликати до себе значний громадський інтерес і розширити їх аудиторію. Нерідко це змагання штовхає на шлях пошуків дешевих сенсацій, скандалів, спроб влізти у приватне життя відомих у країні людей. Проти цих “тіньових сторін” діяльності ЗМІ не існує кращого засобу боротьби, ніж серйозна критика з боку колег-журналістів і громадської думки.

Освіта і політична соціалізація особистості. Діяльність ЗМІ дає громадянам велику кількість не тільки інформації про політичні події, але й різного роду коментарі до цих подій політичних оглядачів, експертів, аналітиків, політичних і громадських діячів. Це дозволяє досить всебічно ознайомитися як з самою політичною проблемою, так і з можливими засобами її розв’язання, ставленням до неї різних політичних і суспільних груп. З часом це дає громадянинові досить добрі політичні знання. Звичайно, ЗМІ – це не університет, вони не призначені для того, щоб давати систематичне знання. Для того, щоб досить всебічно ознайомитися з суттю проблеми, треба обов’язково брати інформацію з різних джерел (газет, радіо, телеканалів). Не слід сприймати на віру перше, що ви прочитали, почули або навіть побачили на телеекрані. Журналісти – це теж люди, вони можуть помилятися, бути пристрасними, упередженими або й просто лінивими і не завжди перевіряють інформацію, яку подають у статтях і репортажах. Для політичного розвитку особистості вміння самостійно аналізувати і оцінювати політичні події і факти має принципове значення. Якщо ви не вмієте самостійно збирати і оцінювати політичні факти, то ви легко можете перетворитися в об’єкт маніпуляцій вашою свідомістю з боку тих чи інших політичних сил.

Мобілізаційна функція ЗМІ. ЗМІ є частиною політичної системи суспільства. ЗМІ тим чи іншим чином залучені до політичних процесів, які у ньому відбуваються. У них (точніше кажучи, у власників ЗМІ) є власні політичні інтереси і бажання їх реалізувати або захистити. Тому ЗМІ прямо або посередньо спонукають людей до певних політичних дій (або політичної бездіяльності) у своїх власних інтересах.

Інноваційна функція. ЗМІ є важливим чинником оновлення сучасної політики. Привертаючи увагу громадської думки і влади до певних проблем суспільно-політичного життя, багаторазово повертаючись до цих проблем, висвітлюючи негативні наслідки їх невирішеності, пропонуючи нові підходи до цих проблем, ЗМІ ініціюють появу нових політичних технологій і інститутів.

У переліку тих функцій ЗМІ, які ми тільки що розглянули, майже кожна свідчить, що цей могутній засіб збирання, збереження і передачі інформації може бути застосований як на користь демократії, так і проти неї. З одного боку, технічні можливості ЗМІ настільки великі, що дозволяють вирішувати проблеми, про розв’язання яких ще 20-30 років тому люди навіть і не мріяли. Вже зараз можливо таким чином організувати процес обговорення і прийняття важливих політичних рішень, в якому будуть брати безпосередню участь мільйони людей. “Теледемократія”, або “демократія участі”, тобто відродження народних зібрань, в яких з допомогою сучасних засобів телекомунікації беруть участь мільйони людей, про можливість появи якої почали писати деякі вчені у 60-70 роках ХХ століття, вже починає з'являтися в мережі інтернету.

Разом з тим, не припиняються спроби можливості ЗМІ використати для маніпулювання свідомістю громадян.

Маніпулювання свідомістю – прихований вплив на політичну свідомість з метою формування певної політичної поведінки.

“Найбільш невинними”, так би мовити, прийомами маніпулювання свідомістю є утворення іміджу (від англ. image – образ, зображення), такого собі “макіяжу для політиків”, з допомогою якого намагаються підкреслити (інколи – й намалювати) їх кращі риси і сховати ті риси, які можуть не сподобатися виборцеві. Але серед засобів маніпулювання свідомістю є й такі, за допомогою яких намагаються вплинути на підсвідомість людей, “відключити” їх розум від оцінювання явищ і прийняття рішень, перевести поведінку людей в автоматизовані дії, що підпорядковані програмі, яку складають без їх відома та не в їх інтересах.