14.Склад,види витрат їх групування в обліку

Витрати виробництва – це те, що втрачає підприємство, створюючи продукцію.

Витрати підприємства складаються з двох елементів:

• матеріальні витрати;

• необхідний продукт як джерело майбутньої оплати праці найманих робітників.

Витрати суспільства складаються з витрат виробництва і додаткового продукту. Матеріальні витрати являють собою вартість, що переноситься з засобів виробництва на кінцевий продукт. Необхідний і додатковий продукти в сумі дають величину нової вартості. Собівартість – це грошове вираження витрат виробництва.

Визначимо основні види витрат:

• альтернативні (вменені), тобто пов’язані з можливістю іншого, альтернативного використання ресурсів;

• зовнішні (явні), тобто пов’язані з придбанням ресурсів;

• внутрішні (неявні), тобто пов’язані з використанням власних ресурсів;

• бухгалтерські, тобто відповідні чинному законодавству;

• економічні як сума зовнішніх і внутрішніх;

• постійні, які не залежні від обсягу продукції – амортизація, орендна плата та ін.;

• змінні, тобто залежні від обсягу продукції;

• повні (сукупні) як сума постійних і змінних витрат;

• середні сукупні – сукупні на одиницю продукції;

• середні постійні – постійні на одиницю продукції;

• середні змінні – змінні на одиницю продукції;

• трансакційні, тобто пов’язані з необхідністю нормальної організаційної діяльності;

• граничні – додаткові на виробництво останньої одиниці продукції.

Визначення граничних витрат дозволяє порівняти їх з граничним виторгом і при збігу зазначених величин отримати оптимальний обсяг продукції, який максимізує прибуток.

Усі витрати виробництва включаються в собівартість окремих / об'єктів обміну (окремих виробів, груп однорідних» виробів, окремих замовлень).Одноелементні витрати складаються тільки з одного елемента витрат, а комплексні — з кількох економічних елементів.Економічний елемент — це економічно однорідний вид витрат; серед них розрізняють:

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація;

інші витрати.

Склад кожного елемента витрат дається в П(С)БО 16 «Витрати», а групування за елементами показує, що витрачено.Для визначення собівартості конкретного об'єкта калькулювання витрати виробництва групуються за статтями калькуляції.Номенклатура статей калькуляції залежить від технологічних і організаційних особливостей підприємства (підрозділу підприємства). Статті калькуляції встановлюються самим підприємством у наказі про облікову політику (або рекомендуються органом управління).

15. Методикалькулюваннясобівартостіпродукції, робіт, послуг

Згідно з п. П(С)БО 16, підприємствосамостійновстановлюєперелік і склад статей калькулюваннявиробничоїсобівартості. Методичнірекомендації [3] пропонуютьтакістаттікалькуляціївитрат на виробництво: сировина та матеріали,купівельнінапівфабрикати та комплектуючівироби, послугисторонніхпідприємств,паливо й енергія на технологічніцілі,зворотнівідходи (вираховуються),основназаробітна плата,додатковазаробітна плата, відрахування на соціальнестрахування, витрати на утримання та експлуатаціюустаткування (включаючивитрати на ремонт), загальновиробничівитрати, втративід браку, іншівиробничівитрати, попутнапродукція (вираховується). До наведеноїноменклатури статей підприємстваможутьдодаватиспецифічністаттіабоякісьстатті не використовувати.  Усінаведенівищевитратирозподіляються на відповідніоб'єктивитратзгідно з діючими нормами витрачанняматеріалів, затрат працітощо. До загальновиробничихвитратвключаються (крімрозглянутих у попередньомупараграфі) тіподатки та збори, якіможнавключити у виробничівитрати, а не в адміністративні. Зокрема: — податок з власниківтранспортнихзасобів, якімаютьвиробничепризначення; — плата за землю, якщовиробничийпідрозділмає права на земельнуділянку, засвідчені актом; — комунальнийподаток, нарахованийвиходячиізсередньосписковоїчисельностіпрацівниківвиробничогопідрозділутощо. Методикалькулюваннясобівартості За виборомоб'єктакалькулювання:позамовний,попередільний. При позамовномуметодіоб'єктомкалькулювання є окремеіндивідуальнезамовлення, окремий контракт абопартіяпродукції; цей метод застосовується в індивідуальному та дрібносерійномувиробництвах. Попередільний метод (від слова "переділ") — цесукупністьтехнологічнихоперацій, внаслідокякиходержують продукт праці. Застосовують на виробництвах з однорідною, масовоюпродукцією. При застосуванніцього методу обліквитратведеться у розрізівидівабогруппродукції за переділами. При обохнаведених методах облікувитратзастосовується система "директ — костінг". Ця система представляє метод зрізаної (неповної) собівартості. Обліквитрат і визначеннясобівартостіготовоїпродукціїздійснюютьсятільки за зміннимивиробничимивитратами. Постійнівитрати не розподіляютьсяміжоб'єктамикалькулювання, а прямо відносяться на результатигосподарськоїдіяльності. Незавершеневиробництво та залишкиготовоїпродукціїоцінюють за зміннимивитратами. При визначенніціни і складаннікалькуляціїтимчасовопропонуєтьсякеруватися такими положеннями [3]. Цінареалізаціїпродукції Ц включає: виробничусобівартість ВС, визнаніадміністративнівитратиВа, витрати на збутпродукції В3, прибуток П та ПДВ: Ц = ВС + Вй + В3 + П + ПДВ. При цьомуадміністративнівитратирозподіляються на коженоб'єкткалькулюванняаналогічнозагальновиробничим, витрати на збут прямо відносяться до відповіднихвидівпродукціїаборозподіляютьсязалежновідмаси, обсягуабовиробничоїсобівартостіпродукції.