89. Державний борг та способи його обслуговування

За економічною суттю державний борг - ек відносини держави як позичальника з її кредиторами щодо перерозподілу частки вартості валового внутрішнього продукту на умовах повернення, строковості та плат­ності.За умовами залучення грошових коштів розрізняють внутрішній та зовнішній борг.Внутрішній державний борг — це сукупність зобов´язань держави перед резидентами, тобто заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації.Зовнішній державний борг — це сукупність боргових зобов´язань держави, що виникли в результаті запозичень держави на зовнішньо­му ринку.Зовнішній державний борг має такі дві складові:- борг органів державної влади і управління, який виникає в ре­зультаті залучення кредитів іноземних держав та випуску державних цінних паперів, що розміщуються на міжнародних ринках капіталів.Він пога­шається та обслуговується суб´єктами господарювання — позичаль­никами. Державний борг можна поділити на дві складові:- капітальний, який включає всю сукупність боргових зо­бов´язань держави на певну дату;- поточний, що складається з платежів по зобов´язаннях, які позичальник повинен погасити у звітному періоді.Погашення та обслуговування державного боргу здійснюється шляхом проведення платежів з виконання боргових зобов´язань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, відсотків по ній та су­путніх витрат, передбачених умовами випуску державних цінних па­перів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими доку­ментами.Погашення боргу — це виконання боргових зобов´язань перед кре­диторами щодо сплати основної суми боргу, визначеної угодою про позики або номінальної вартості державних цінних паперів.Обслуговування боргу — це комплекс заходів держави, спрямованих на погашення позики, виплати відсотків за ними, уточнення і прове­дення змін умов погашення позик.Погашення та обслуговування державного боргу може здійснюва­тися у грошовій форміДля оцінки стану державного боргу у міжнародній практиці вико­ристовуються різноманітні показники щодо можливості країни з його обслуговування. Так, Світовий банк виходить з того, що критичним рівнем державного зовнішнього боргу є понад 50% від валового внутрішнього продукту. А за вимогою Маастрихтської угоди держав­ний борг не повинен перевищувати 60% валового внутрішнього про­дукту країни. За оцінками спеціалістів, Україна має середній рівень зовнішнього боргу.

90. Бюджет, бюджетний дефіцит та способи його фінансування

Бюджет — план формування та використання фін ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.Державний бюджет — основний загальнодержавний фонд централізованих коштів. Державний бюджет на кожний фінансовий рік розглядається Верховною Радою України і затверджується як закон.Бюджетний дефіцит - це сума, на яку щорічні витрати бюджету перевищують його доходи. Розрізняють наступні види бюджетних дефіцитів: Циклічний - результат дії вбудованих стабілізаторів.

Структурний - різниця між витратами і доходами бюджету в умовах повної зайнятості.

Операційний - загальний дефіцит держбюджету за вирахуванням інфляційної частини процентних платежів з обслуговування державного боргу. Первинний - різниця між величиною загального дефіциту і всією сумою виплат по боргу. Квазіфіскальній - прихований дефіцит держбюджету, обумовлений, квазіфіскальній діяльністю держави. Існує три основні способи фінансування дефіциту держбюджету: Монетизація бюджетного дефіциту; Зовнішнє боргове фінансування;

Внутрішнє боргове фінансування. В перехідних економіках монетизація дефіциту державного бюджету зазвичай викор в тих випадках, коли є значний зовнішній борг, і це виключає пільгове фінансування з іноземних джерел, а можливості внутрішнього боргового фінансування також практично вичерпані, що часто є головною причиною високих внутрішніх процентних ставок. Цей спосіб фінансування доцільний, якщо офіційні валютні резерви ЦБ виснажені, в силу чого врегулювання платіжного балансу залишається першочерговим завданням, причому передбачається, що економіка витримає високу інфляцію. Монетизація дефіциту державного бюджету може не супроводжуватися безпосередньо емісією готівки, а здійснюватися в інших формах - наприклад, у вигляді розширення кредитів Центрального Банку державним підприємствам за пільговими ставками або у формі відстрочених платежів. Альтернативні можливості зовнішнього пільгового фінансування бюджетного дефіциту (наприклад, отримання безоплатних субсидій з-за кордону або пільгових позик за низькими ставках з тривалими строками погашення) є найбільш привабливими, тому що в цьому випадку дефіцит не тільки не робить негативного впливу на економіку, але й може виявитися дуже корисним, якщо таке фінансування пов'язане з продуктивним використанням ресурсів. Зовнішнє фінансування бюджетного дефіциту виявляється менш інфляційним, ніж його монетизація, тому що пропозиція товарів на внутрішньому ринку збільшується в тією мірою, якою зовнішні позики сприяють розширенню імпорту. Внутрішнє боргове фінансування бюджетного дефіциту нерідко розглядається як антиінфляційна альтернатива монетизації. Однак цей спосіб фінансування не усуває загрози зростання інфляції, а лише відкладає це зростання. Таким чином, дефіцит бюджету виникає, коли щорічні витрати бюджету перевищують його щорічні доходи. Для фінансування дефіциту використовують три основні способи: монетизація, зовнішнє і внутрішнє боргове фінансування. Кожен з способів несе в собі певні позитивні і негативні моменти.