7. Список літературних джерел

Список літературних джерел слід розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила".

Джерелами є: книга, частини творів, статті, нормативно-технічні документи, звіти про науково-дослідну роботу, техніко-економічні нормативи і норми, прейскуранти, реферати, опубліковані у виді окремих матеріалів.

Опис джерела складається з елементів, які надають відомості про нього.

• Відомості про книги повинні включати:

• прізвище та ініціали автора;

• заголовок книги;

• місце видання;

• видавництво;

• рік видання.

Прізвище автора вказують у називному відмінку.

Приклад

Ковтун Л.Г. Технология отделки трикотажа - М.: Легпромбытиздат, 1990 Якщо книга написана трьома і більш авторами, то допускається вказувати прізвище першого з них і словосполучення "і ін.".

• Відомості про статтю повинні включати:

  • прізвище й ініціал авторів;

  • заголовок статті (при необхідності);

  • найменування газети, журналу, збірника;

  • місце видання (для збірників);

  • рік видання;

  • число і місяць (для газет);

  • номер, випуск, том (для журналів, збірників);

  • сторінки, на яких приміщена стаття.

Приклад

Сатановский Р.А. Вимоги до стандартів підприємства і державних стандартів по організації виробництва // Стандарти і якість. - 1982. - №3. - с. 43-45.

• Відомості про стандарт або технічні умови повинні включати:

  • позначення документа;

  • основний заголовок;

Приклад

ДСТУ 2272-93 Система стандартів безпеки праці. Пожежна безпека. Терміни та визначення.

• Відомості про технічні документи (типові проекти, типові технічні процеси, промислові каталоги, прейскуранти і т.п.) повинні включати:

• найменування;

• вид документа;

• організацію, що випустила документ;

• місто;

• рік випуску.

Приклад

Текстильно-допоміжні речовини. Каталог. Черкас, 1980

8. Додатки

За необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття дипломного проекту: таблиці допоміжних цифрових даних; протоколи впровадження, розрахунки економічного ефекту; інструкції і методики, опис алгоритмів і програм, вирішення задач на комп'ютері, які розроблено в процесі виконання проекту; ілюстрації допоміжного характеру. У додатках вміщують матеріал, який: є необхідним для повноти розкриття теми дипломної роботи, але включення його до основної частини пояснювальної записки може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу; не може бути послідовно розміщений в основній частині звіту через великий обсяг або способи відтворення; може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців даної галузі.

Ілюстрації, таблиці, текст допоміжного характеру, схеми, оригінали фотографій та інше можуть бути оформлені у вигляді додатків.

Якщо в записці більше одного додатка, їх слід позначати послідовно великими літерами українського алфавіту, за виключенням Ґ, Є І, Ї Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б та ін.

Один додаток позначається як додаток А.

На додатки повинні бути посилання у відповідних розділах і підрозділах.

Кожний додаток повинний починатися з нового листа і мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки.

Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово "Додаток ___ " і велика літера, що позначає додаток.

Ілюстрації та таблиці в додатках варто нумерувати в межах кожного додатка, наприклад, рисунок Г.3 - третій рисунок додатка Г; таблиця А.2 - друга таблиця додатка А; і інше.