1. Релігійна ідеологія:

- релігійна ідеологія: релігійна філософія, теологія, філософія релігії;

- релігійна психологія: емоції, уявлення, настрої, установки.

2. Релігійна діяльність: богослужіння, молитви, норми моралі, свята, благочинна діяльність.

3. Релігійні організації: керівні органи релігійних організацій, низові релігійні організації, поза церковні релігійні організації.

Види релігії:

І. Світові релігії:

1. Християнство:

- Католицизм: країни Європи, Південної, Північної та Латинської Америки, Азії;

- Протестанти: країни Північної Європи, Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії, Південно-Африканської республіки;

- Православ'я: країни Східної та Південної Європи.

2. Іслам:

- Іслам суніти: країни Азії, Північної та Східної Африки, Південної Європи;

- Іслам шиїти: Іран, частково Ірак, Ємен.

3. Буддизм:

- Буддизм хінаяна: країни Китаю, Корея, Японія;

- Буддизм махаона: країни Індокитаю;

- Тибетський буддизм: Тибет, Монголія, Бурятія.

ІІ. Національні

- Індуїзм: Індія, Непал, Шрі-Ланка;

- Конфуціанство: Китай;

- Синтоїзм: Японія;

- Місцеві релігії: країни Африки, Латинської Америки.

Форми релігійних організації

1. Церква: Римо-католицька, греко-католицька, православна, лютеранська;

2. Секта: кальвінізм, методизм, свідки Єгови;

3. Деномінація: союз Євангельських християн-баптистів, союз Християн віри Євангельської, світки Єнови;

4. Культи: сатанист, біле братство.

Львівській області діяло 38 релігійних конфесій, напрямів та рухів. Найбільш представницькою в області і далі Українська греко-католицька церква, Україн­ська православна церква Київського, Українська автокефальна православна церква а Українська православна церква.

Досить солідні позиції в області посідає Римсько-католицька церква в Україні. Церква християн віри євангельської, Львівське обласне об'єднання євангельських християн-баптистів, а західна конференція адвентистів сьомого дня, Релігійна організація Свідків Єгови.

Далі йдуть релігійні конфесії та напрямки, а саме:

церква Повного Євангелія "Джерело життя",

"Благодать",

церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони) та іудеі,

Вірменська апостольська церква (ВАЦ),

Вірменська католицька церква (ВКЦ),

Братство милосердя "Добрий самарянин",

Всесвітня апостольська церква, ХВЄ в дусі апостолів,

"Явлення Христа" ХВЄ,

Братство "Нове життя",

Христове спілкування,

Більшої благодаті,

Єпіфанія,

Вільні дослідники Свя­того Письма,

Братня лютеранська церква в Україні,

Новоапостольська церква,

Нова церква, мусульмани, буддисти,

Міжнародне товариство Свідомості Крішни (МТСК),

3. Сутність, об’єкт, предмет, функції та завдання соціології науки

Соціологія науки — спеціальна соціологічна теорія, яка розглядає науку як соціальний інститут, своєрідну сферу діяльності

Соціологія науки - галузь соціології, яка досліджує закономірності виникнення, функціонування й розвитку науки, взаємодії її як соціального явища із суспільством та різними соціальними інститутами.

Це нова галузь і водночас стара оскільки її предмет сам по собі не є новим. Проте, лише у зв'язку з бурхливою науково-технічною революцією виникла нагальна потреба у спеціальному вивченні соціологічних проблем її розвитку. Наука нині вступила в стадію зрілості, перетворюється у розвинену й цілісну систему, в якій основні соціальні тенденції і закономірності проявляються досить чітко.

Об’єктом - наука, як суспільне явище.

Наука - виступає як сукупність знань про світ, основа світогляду, як форма суспільної свідомості, як форма відображення світу у свідомості.

Предметом соціології науки є механізми і процеси, які забезпечують: інтеграцію індивідів або колективів, що беруть участь у виробництві знань, тобто формування наукових співтовариств, різні форми включення їх до системи матеріального виробництва, освіти і соціального управління; взаємодію науки з соціальними процесами; диференціацію та інтеграцію наукових дисциплін тощо.

Функції соціології науки:

• теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність

• підвищення ефективності всіх видів діяльності соціальних суб'єктів;

• прогнозування науково-технічного прогресу і його соціально-економічних наслідків, вияв перспективних проблем, що підлягають розв'язанню та ін.

Основні напрями досліджень соціології науки

• Вивчення соціальних факторів генерації наукової діяльності

• Забезпечення розвитку нових наукових напрямів у науці, пошук шляхів удосконалення умов і організації науково-дослідницької діяльності

• Проблеми формування вченого як особистості, створення наукових колективів

• Соціальна структура та соціальна мобільність у наукових колективах

• Соціальний статус науковця і наукових дисциплін

• Мотивація наукової діяльності

• Соціальний клімат у наукових колективах

• Співвідношення науки та освіти

• Співвідношення науки і культури

• Соціальні програми розвитку науки

Основні завдання соціології науки полягають у вивченні законів розвитку і функціонування науки як цілісної системи, що входить до більш широкої соціальної системи. її практичною метою є розробка теоретичних основ організації й управління наукою, тобто системи заходів, які спираються на об'єктивну логіку розвитку науки і забезпечують оптимальні темпи її розвит­ку й підвищення ефективності наукових досліджень.

Доцільна діяльність (сама праця), знаряддя праці (техніка) і предмет праці (якщо це сирий матеріал, опосередкований людською діяльністю) є носіями, втіленням знань: наукових або донаукових. Знання, як елементарна форма науки та її елемент, історично народжувались у процесі трудової діяльності людини.

Знання - це продукт, сирий матеріал науки, який знову вводиться в наукову діяльність, подібно продукту і сирому матеріалу матеріального виробництва. Тому знання можна розглядати як елемент науки, її невід'ємну частину.

Соціологія науки, як вже згадувалося, займається вивченням соціологічних аспектів техніки, аналізом зв'язків і взаємовідносин її з наукою.

Вивчення проблем управління наукою, критеріїв розвитку науково-техніч­ного потенціалу, процесів диференціації та інтеграції в науці, типологізації наукових знань - це лише деякі напрями соціологічного дослідження науки як соціального інституту. Важливим напрямом соціологічного дослідження науки є проблема формування сучасного вченого і наукових колективів. Від її успішного розв'язання залежить підвищення соціальної ефективності науки взагалі.