2. Сутність, об’єкт, предмет, функції та завдання соціології релігії

Соціологія релігії - спеціальна соціологічна теорія, галузь соціологічного знання, яка вивчає як релігію соціальне явище, соціальний інститут, релігійність особи, роль релігії в житті сім'ї, нації, суспільства, світу в ціло­му.

Об’єктом для наук, що вивчають релігію, є реально існуючі релігійні відносини та релігійно-церковні системи.

Релігія - це певний світогляд, система ритуалів та культів, побудова­них на вірі людини у надприродне та священне.

Теологія (Богослов'я) - система доведення істинності тої чи іншої релігійної догматики, моралі, норм і цінностей духовного життя (включає догматику, апологетику, екзегетику і т.п.).

Церква — тип традиційної релігійної організації, соціальний інсти­тут, який здійснює релігійну діяльність і характеризується системою централізованого управління, загальними для прихильників принципами релігійного вчення і культу. У більшості країн відокремлена від держави і школи, але підтримує тісні стосунки з основними інститутами суспіль­ства.

Секта — тип відокремленої від суспільства релігійної організації, яка протиставляє себе традиційним церквам. Представники цих релігійних організацій активно займаються прозелетизмом.

Деномінація — тип релігійної організації, який знаходиться в процесі соціалізації між; церквою і сектою. Секти, які включаються в діяльність різних легальних соціальних інституцій, перетворюються на деномінації.

Предметом соціології релігії: сутність, місце та роль релігії і церкви у суспільстві; соціальні функції релігії і церкви; закономірності і випадковості функціонування релігії і церкви; взаємозв’язок та взаємовплив світових релігій, церков, конфесій; ставлення до релігії і церкви різних соціальних і національних спільностей; взаємовідносини держави і церкви, церкви і громадських організацій; співвідношення релігії і атеїзму.

Соціальні функції релігії

• Світоглядна — світорозуміння, світовідчуття, оцінка світу, світосприймання

• Ілюзорно-компенсаторна — уявне зняття реальних протиріч

• Комунікативна — «богоспілкування» та спілкування між віруючими

• Регулятивна (етична) — упорядкування думок, устремлінь, дій людей

• Легітимізуюча — підтримка суспільно значимих норм і правил поведінки

• Ідеологічна — захист інтересів соціальних груп

• Інтегративна — сприяє інтеграції суспільства, груп, стабільності суспільства

Дихотомія священного і світського, соціального й індивідуального

Священне	Світське
об'єкт прагнень, любові і поваги;	буденне, вульгарне;
соціальне, пов'язане з колективною свідомістю;	пов'язане з індивідуальною сві­домістю, з приватними інтере­сами, егоїстичними пристрастя­ми;
втілює колективні сили, впрова­джує в індивідуальну свідомість ідею загального;	діяльність у світі - джерело жалю і смутку;
колективні релігійні церемонії і ритуали як джерело радості і піднесеного стану духа;	вплив релігії на культуру, осо­бистість - безмежний;
суспільство як причина, об'єкт і мета релігійних вірувань і обрядів;	суспільство створює релігію і спричиняє релігійне поклоніння
релігія - це саме суспільство

Структурні елементи релігії як соціального феномена

Система догматів — офіційні церковні документи, богословська література, міфи, легенди

Церква — суспільний інститут, що об’єднує людей на релігійному та більш широкому ґрунті

Емоційні переживання — пов’язані з віруваннями та культом

Культ — сукупність релігійно-магічних дій у відповідності з канонами релігії

Норми моралі — Освячені в системі релігійних догматів

Релігія реалізуються через: