План соціального супроводу

Мета	Засоби	Виконавець ‘	Час
1.Проживання	Прийомна сім’я	Ганна Іванівна К.	3 10 жовтня 1999 року
2.Контакт з кровноюсім’єю	Зустрічі з бабусею в Центрі соціальних служб для молоді	Рідна бабуся (Анжелу приводить на зустріч соціальний’ працівник)	1 раз на два тижні
3. Стан здоров ‘я	Психіатр	Лікар (П. І. П.) (На прийом возять прийомні батьки)	Щомісячно
	Стоматолог	(П. І. П.)	За визначеним планом
Освіта	Відвідування початкової школи	Вчитель (П. І. П.)	Регулярно
	Постійний контакт між прийомними батьками, соціальним педагогом та вчителем	Прийомні батьки	Протягом навчального року

Для забезпечення успішної реалізації плану соціального супроводу дитини у наказі по міській або районній адміністрації про створення конкретної прийомної сім’ї має передбачатися відповідальність галузевих структур (відділу освіти, охорони здоров’я, сім’ї і молоді) за конкретні позиції плану.

В окремих випадках до плану соціального супроводу включаються також позиції щодо організації дозвілля дитини, її оздоровлення: безкоштовне відвідування гуртків, секцій, поїздки в табори, санаторії. На нашу думку, це виправдано. Але у такому разі необхідно включити до переліку і тих, хто відповідає: керівників районних, міських відділів, у віданні яких знаходиться відповідний дитячий або спортивний заклад.

Окрім соціального супроводу дитини, необхідно обов’язково передбачити соціальний супровід сім’ї. Одним із важливих питань є оздоровлення рідних дітей. На жаль, реальна ситуація складається таким чином, що наприклад, у дитячих будинках сімейного типу діти-сироти мають можливість оздоровитися, подорожувати, в тому числі й за кордон, тоді як рідні діти позбавлені таких можливостей. Це доводить, що до плану необхідно внести позицію щодо оздоровлення рідних дітей разом з прийомними.

Немає сумніву в тому, що розробка плану є відправним моментом самого соціального супроводу. У процесі супроводу соціальний педагог повинен стежити за виконанням реалізації плану. Причому, ми наголошуємо, стежити за обома сторонами. Прийомні батьки досить часто зміщують пріоритети, визначені фахівцями. Скажімо, спостерігаючи за сім’єю, де 12-річна дівчинка пропустила два навчальних роки, і водночас вона потребувала операції з приводу грижі. У призначений час прийомна мама відмовилася від операції, віддавши перевагу додатковим навчальним заняттям. Вона не розуміла, що дату операції хірурги визначили, виходячи з об’єктивної необхідності. Лише втручання соціального педагога допомогло розв’язати конфлікт між лікарями і прийомними батьками на користь перших, а точніше, на користь дитини.

Крім зафіксованих вище у плані соціального супроводу позицій, у функції соціального педагога входять регулярні зустрічі| з прийомними батьками і дитиною, контроль за напрямами, змістом та процесом виховання. Саме соціальний педагог має знати перебіг всіх подій у такій сім’ї. Причому контакти і спостереження повинні мати доброзичливий, планомірний характер, не переобтяжуючи ї не порушуючи планів прийомної сім’ї. Водночас і прийомна сім’я має усвідомлювати, що прийомна дитина відрізняється від рідної тим, що за неї несуть відповідальність не лише вони, прийомні батьки, а й держава в особі соціального педагога, як посередника між цими двома соціальними інститутами.

Готуючи батьків до прийому дитини в сім’ю, слід на тренінгах спеціально пропонувати різні ситуації, які допомагають батькам вибрати правильну позицію, прийняти адекватне рішення; Наприклад, пропонуються варіанти однієї й тієї ж ситуації.

Варіант перший. Ваша 13-річна рідна донька прийшла із школи і сказала, що її вчитель проявляв до неї сексуальну увагу, але Ви не повинні нікому про це говорити.

Варіант другий. Ваша 13-річна прийомна донька прийшла із школи і сказала, що її вчитель проявляв до неї сексуальну увагу, але Ви не повинні нікому про це говорити.

Начебто ситуації абсолютно однакові, але реально може бути так: стосовно рідної дитини батьки можуть зберегти конфіденційність отриманої інформації, а щодо прийомної дитини  не повною мірою. У наведеній ситуації батьки повинні довести цю інформацію до відома соціального педагога і вже разом з ним вирішити, як поводитися надалі.

Тобто соціальний педагог для прийомної сім’ї не тільки; офіційна, а й довірена особа. Наскільки цей контакт налагодиться, залежить не лише від спеціаліста, а й від батьків. Варто зазначити, що претензій до приймної сім’ї бути не може. Адже модель взаємодії має бути обумовлена ще на момент підготовки потенційних прийомних батьків. Якщо ця модель не влаштовує батьків, необхідної ставити питання про доцільність затвердження такої прийомної

сім’ї.

Практика доводить, що немає сімей, які б не йшли на контакт з соціальними педагогами заради дітей. Але слід зважати на те, що до різних сімей варто застосовувати різні підходи. Тому завданням соціального педагога є пошуки цього єдиного у кожному конкретному випадку підходу.