13.Співвідношення громад. Сусп.. І правової держ.

Державна влада (законодавча, виконавча, судова) по винна створювати оптимальні умови для нормального фун кціонування громадянського суспільства, охороняти його, сприяти подоланню конфліктних ситуацій. Держава, яка слугує громадянському суспільству, є правова держава. Громадянське суспільство і правова держава - це взаємо пов'язані явища. Одне без іншої існувати не можуть.

14. Основні напрями формування громадянського суспільства і правової держави в Україні

Концепція правової держави в сучасних умовах - це не лише проголошення основних принципів і рис, що складають теорію такої держави, а й необхідність реального формування нових соціально-політичних інститутів, які замінили б закриту авторитарну політичну систему на відкриту демократичну систему, котра діяла б на засадах панування права (правового закону) в суспільстві. Метою створення правової держави в Україні є забезпечення цивілізованого функціонування і розвитку громадянського суспільства.Основні риси правової держави в Україні:

а) верховенство і панування правового закону;

б) постійне утвердження суверенітету народу як єдиного джерела державної влади;

в) здійснення поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову;

г) забезпечення прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, виконання ними своїх обов'язків перед іншими людьми, державою і громадянським суспільством;

е) ефективна організація контролю й нагляду за здійсненням законів і режиму законності.

15. Поняття і ознаки права

 Право — це загальнообов’язкова формально виражена система регулювання суспільних відносин, встановлена і забезпечена державою, обумовлена рівнем розвитку суспільства. Праву притаманні ознаки, що характеризують його як специфічну систему регулювання суспільних відносин. Розглянемо їх.    1. Нормативність. Право має нормативний характер: права й обов’язки, якими володіє кожна людина чи юридична особа, не довільні, а чітко визначені правовими нормами.

2. Формальна визначеність. Норми права офіційно закріплюються в нормативних актах та інших письмових джерелах, що підлягають однаковому тлумаченню і виконанню. Держава надає форму правовому змісту.

3. Загальнообов’язковість права виявляється в тому, що всі члени суспільства повинні обов’язково виконувати вимоги, які містяться в нормах права. 

 4. Забезпеченість можливістю державного примусу. Це специфічна ознака права, що відрізняє його від інших засобів соціального регулювання: моралі, звичаїв, корпоративних норм та ін. 

 5. Свідомо-вольовий характер права. Право — прояв волі та свідомості людей. 

 6. Системність. Право являє собою складне системне утворення. Норми права являють собою не просту сукупність, суму, а систему, якій притаманні внутрішня погодженість, упорядкованість, взаємозв’язки складових елементів.

 7. Універсальність — право, здатне регулювати різні за природою суспільні відносини, є універсальним суспільним регулятором.

16. Місце і роль права в системі соціальних норм

Соціальні норми — це загальні правила поведінки людей у суспільстві, що зумовлені об'єктивними закономірностями, є результатом свідомої вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу. Залежно від способу їх утворення й забезпечення соціальні норми класифікують як Юридичні (правові) норми — загальнообов'язкові, правила поведінки, що встановлені державою, охороняються, захищаються і гарантуються нею та містяться в нормативно-правових актах. Моральні норми — правила поведінки, що базуються на моральних поглядах суспільства на добро і зло, справедливе й несправедливе, гуманне й негуманне, а забезпечуються насамперед внутрішньою переконаністю та силою громадської думки. Корпоративні норми — правила поведінки, що встановлюються й забезпечуються політичними партіями, громадськими організаціями та іншими об'єднаннями людей.

Звичаї чи традиції — правила поведінки, що історично склались і увійшли у звичку людей. Аби показати, що право є особливим видом соціальних норм, слід порівняти ознаки правових та інших соціальних норм. Так, правові норми, що у своїй сукупності утворюють право: виникають разом із виникненням держави; встановлюються чи санкціонуються державою; виражають волю керівної частини суспільства; утворюють внутрішньо узгоджену цілісність; існують у суспільстві як одна система норм; формулюють правила поведінки у вигляді прав та обов'язків; правила поведінки формально визначені за змістом; мають точно визначені межі дії; забезпечуються державним примусом та іншими засобами. Інші соціальні норми, що утворюють систему соціального регулювання: існують у будь-якому суспільстві; встановлюються чи санкціонуються іншими суб'єктами; виражають волю різноманітних частин населення; можуть існувати й безсистемно, не будучи внутрішньо узгодженими; існують у вигляді самостійних систем нормативногорегулювання; виражаються не тільки через права та обов'язки, а й через загальні принципи, цілі, гасла; зазвичай позбавлені формальної визначеності; можуть виражатись у будь-яких, формах; не завжди мають точно визначені межі дії; забезпечуються звичкою, внутрішнім переконанням, моральним, громадським впливом.

Право, як особливий вид соціальних норм, відрізняється від інших соціальних норм взаємозв'язком із державою, напрямками впливу на суспільні відносини.