73. Співучасть у злочині.

Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох осіб (суб'єктів злочину) у вчиненні умисного злочину.Співучасть утворює самостійний інститут кримінального права. Співучасниками злочину є виконавець, організатор, підбурювач та пособник.

Виконавцем є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, вчинила злочин. Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації. Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину. Проста співучасть має місце там, де всі співучасники є виконавцями злочину, виконують однорідну роль, їх дії можуть мати різний характер. Наприклад, один із виконавців погрожує жертві ножем, інший б'є її, а третій виймає гроші з кишені. Складна співучасть полягає в тому, що співучасники виконують різнорідні ролі, тут має місце розподіл ролей — один чи кілька з них виконавці, інші — підбурювачі, пособники тощо. Відповідальність співучасників, що діють в організованій групі чи злочинній організації, визначається таким чином: а) організатор організованої групи чи злочинної організації несе відповідальність за всі злочини, вчинені цими угрупуваннями за умови, якщо вони охоплювалися його умислом; б) інші учасники несуть відповідальність за ті злочини, у підготовці чи у вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, що виконував у злочині кожний із них.

74. Добровільна відмова від вчинення злочину.

Добровільна відмова від вчинення злочину - це остаточне припинення особою за своєю волею (готування до злочину або замаху на злочин), якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочинудо кінця. Остаточна відмова від доведення злочину до кінця, тобто дійсну і безповоротну відмову особи від вчинення задуманого нею злочину і відсутність умислу продовжити його в майбутньому. Перерва у вчиненні злочину, його призупинення, тимчасова відмова від доведення його до кінця не створюють добровільної відмови від вчинення злочину. Напр., відмова від спроби повторного пострілу в потерпілого у зв'язку з промахом. Верх. Суд Укр. вважає, що, коли відмова сталася вже після закінчення всіх дій, які винний вважав за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, його дії слід кваліфікувати як закінчений замах на той злочин, який винний хотів учинити. Недоведення злочину до кінця з власної волі особи. Замах на злочин визначається як діяння, що не було доведено до кінця з причин, які не залежали від волі винного (ч.1,2 ст.15). При добровільній відмові від вчинення злочину особа свідомо, зі своєї волі припиняє злочинну діяльність. Наявність у особи усвідомленняможливості довести злочин до кінця. Особа вважає, що причини (обставини), які він не в змозі перебороти для закінчення початого їм злочину, відсутні і їй вдасться в даних конкретних умовах його завершити. Напр., винний з метою зґвалтування довів потерпілу до безпорадного стану, застосувавши алкогольні напої, і, усвідомлюючи,що він може безперешкодно довести злочин до кінця, пожалів жертву і відмовився від продовження злочину. Верх. Суд Укр. в таких справах виходить з того, що «для визнання відмови від зґвалтування добровільною потрібно встановити, що особа, маючи реальну можливість довести цей злочин до кінця, відмовилася від цього». «Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.