
- •1.Основні закономірності виникнення держави і права
- •5. Роль держави і права в організації суспільства і здійсненні політичної влади
- •8.Характеристика внутрішніх і зовнішніх напрямків діяльності (функцій) держави
- •11.Форми взаємодії держави та обєднань громадян
- •13.Співвідношення громад. Сусп.. І правової держ.
- •14. Основні напрями формування громадянського суспільства і правової держави в Україні
- •15. Поняття і ознаки права
- •16. Місце і роль права в системі соціальних норм
- •17. Поняття системи права як внутрішньої її організації
- •18. Загальна характеристика основних галузей права україни
- •19. Реалізація норм права: загальна характеристика
- •20. Правові відносини
- •31.Загальна характеристика системи органів державної влади.
- •32. Поняття трудового права і предмет його регулювання
- •33. Джерела трудового права.
- •36. Порядок прийняття на роботу
- •51. Поняття і форми власності в Україні
- •52. Зобов'язальне право. Поняття зобов'язання, підстави його виникнення та припинення.
- •53. Цивільно-правові договори: поняття і види.
- •54..Цивільно-правова відповідальність.
- •55.Спадкування за законом і за заповітом.
- •56.Сімейне право України: поняття та предмет правового регулювання.
- •57.Сімя за сімейним законодавством.
- •58. Права та обов’язки матері, батька і дитини.
- •59.Права та обов’язки інших членів сімї та родичів.
- •62.Поняття предмет і метод адміністративного права в Україні
- •63.Система і джерела адміністративного права.Характеристика кодексу про адміністративні правопорушення
- •64.Поняття адміністративної відповідальності
- •66.. Поняття кримінального права України, його предмета і методів
- •68. Кримінальний кодекс України, його загальна характеристика
- •69. Кримінальна відповідальність та її підстави.
- •70. Поняття злочину і його ознаки.
- •71. Поняття складу злочину.
- •72. Стадії злочину.
- •73. Співучасть у злочині.
- •74. Добровільна відмова від вчинення злочину.
- •75. Кримінальне покарання. Поняття та ознака.
- •76. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх.
70. Поняття злочину і його ознаки.
Злочин, як і будь-яке інше правопорушення, є вчинком людини, і саме тому йому притаманні всі ті об'єктивні й суб'єктивні особливості, що характеризують поведінку людини: фізичні властивості - той чи інший рух або відсутність його, використання фізичних, хімічних, біологічних та інших закономірностей навколишнього світу. Однак на відміну від інших вчинків людини злочин за соціальною сутністю є посяганням на ті відносини, що склалися в суспільстві, відображають його найважливіші інтереси, внаслідок чого охороняються законом про кримінальну відповідальність. Злочин завжди суперечить основним потребам та інтересам суспільного розвитку. А оскільки саме об'єктивні закономірності розвитку суспільства, його потреби й інтереси є критерієм, мірилом цінності чи антицінності людської поведінки, відповідності чи невідповідності її цим потребам та інтересам, злочин завжди є антисоціальною поведінкою. Поняття злочину не може бути незмінним: воно завжди має відповідати конкретному етапу розвитку суспільства, потребам та інтересам, притаманним саме цьому етапу. Це дозволяє зробити два висновки: поняття злочину залежить від соціально-економічних відносин, що існують на певному етапі розвитку суспільства, і тому є історично мінливим; визнання законом певної поведінки людини злочином чи вилучення її з кола злочинних є безперервним процесом оцінки відповідності чи невідповідності цієї поведінки суспільному розвитку. Поняття злочину в кримінальному праві є універсальною і фундаментальною категорією: воно лежить в основі змісту всіх кримінально-правових інститутів.
71. Поняття складу злочину.
Склад злочину — це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об 'єктивних і суб 'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне. У кожному складі злочину виділяють його елементи. Ними є: об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину, суб'єкт і суб'єктивна сторона злочину. У своїй єдності ці об'єктивні і суб'єктивні ознаки й утворюють склад злочину. Об'єкт злочину - це те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.Об'єктивна сторона — зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту злочину. Суб'єкт злочину — це особа, яка вчиняє злочин. Відповідно до ст. 18 "Суб'єктом злочину є фізично осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Суб'єктивна сторона — це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину. Ознаками суб'єктивної сторони, як елементу складу, є вина, мотив і мета злочину. Обов'язковою (необхідною) основною ознакою суб'єктивної сторони будь-якого складу злочину є вина особи.
72. Стадії злочину.
Стадії вчинення злочину — це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припинення. Стадії вчинення злочину різняться між собою і моментом закінчення злочинного діяння. Воно може бути закінчене винним, але його вчинення може і не здійснитися, а, отже припинитися на попередніх етапах (готуванні або безпосередньому вчиненні злочину). Ступінь реалізації умислу відбивається в різних діяннях, які характеризують кожну стадію з об'єктивно існуючими між ними достатньо чіткими межами. Чим більшою мірою реалізований умисел, тим більшою мірою здійснюється злочин, тим більшої шкоди може завдати чи завдає винний. 2. Види стадій вчинення злочину. КК визнає злочинними і караними три стадії вчинення злочину: 1) готування до злочину; 2) замах на злочин, що разом з готуванням до злочину становлять незакінчений злочин; 3) закінчений злочин. Ознаки готування до злочину і замаху на злочин передбачені відповідно у ст. 14 і ст. 15, а закінчених злочинів — у диспозиціях статей Особливої частини КК. Якщо злочин закінчений, то він поглинає всі стадії його вчинення, вони не мають самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію.