
- •1.Основні закономірності виникнення держави і права
- •5. Роль держави і права в організації суспільства і здійсненні політичної влади
- •8.Характеристика внутрішніх і зовнішніх напрямків діяльності (функцій) держави
- •11.Форми взаємодії держави та обєднань громадян
- •13.Співвідношення громад. Сусп.. І правової держ.
- •14. Основні напрями формування громадянського суспільства і правової держави в Україні
- •15. Поняття і ознаки права
- •16. Місце і роль права в системі соціальних норм
- •17. Поняття системи права як внутрішньої її організації
- •18. Загальна характеристика основних галузей права україни
- •19. Реалізація норм права: загальна характеристика
- •20. Правові відносини
- •31.Загальна характеристика системи органів державної влади.
- •32. Поняття трудового права і предмет його регулювання
- •33. Джерела трудового права.
- •36. Порядок прийняття на роботу
- •51. Поняття і форми власності в Україні
- •52. Зобов'язальне право. Поняття зобов'язання, підстави його виникнення та припинення.
- •53. Цивільно-правові договори: поняття і види.
- •54..Цивільно-правова відповідальність.
- •55.Спадкування за законом і за заповітом.
- •56.Сімейне право України: поняття та предмет правового регулювання.
- •57.Сімя за сімейним законодавством.
- •58. Права та обов’язки матері, батька і дитини.
- •59.Права та обов’язки інших членів сімї та родичів.
- •62.Поняття предмет і метод адміністративного права в Україні
- •63.Система і джерела адміністративного права.Характеристика кодексу про адміністративні правопорушення
- •64.Поняття адміністративної відповідальності
- •66.. Поняття кримінального права України, його предмета і методів
- •68. Кримінальний кодекс України, його загальна характеристика
- •69. Кримінальна відповідальність та її підстави.
- •70. Поняття злочину і його ознаки.
- •71. Поняття складу злочину.
- •72. Стадії злочину.
- •73. Співучасть у злочині.
- •74. Добровільна відмова від вчинення злочину.
- •75. Кримінальне покарання. Поняття та ознака.
- •76. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх.
58. Права та обов’язки матері, батька і дитини.
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану. У разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері в повторному шлюбі. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Діти також мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини , є власністю дитини. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності. Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання ними обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
59.Права та обов’язки інших членів сімї та родичів.
Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Баба і дід мають право на самозахист внуків. Права та обов'язки, встановлені законом для братів та сестер, мають рідні брати та сестри. Якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні. Внуки, правнуки зобов'язані піклуватися про своїх бабу, діда, прабабу, прадіда. Повнолітні брати, сестри зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх братів та сестер, які потребують матеріальної допомоги і якщо вони не мають батьків, чоловіка, дружини або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу. Особи, у сім'ї яких виховувалася дитина, зобов'язані надавати їй матеріальну допомогу, якщо у неї немає батьків, баби, діда, повнолітніх братів та сестер, за умови, що ці особи можуть надавати матеріальну допомогу. Якщо особа до досягнення повноліття проживала з родичами або іншими особами однією сім'єю, вона зобов'язана утримувати непрацездатних родичів та інших осіб, з якими проживала не менш як п'ять років, за умови, що ця особа може надавати матеріальну допомогу.
60.Поняття державного управління та співвідношення його з виконавчою владою. Тенденцію до змішування понять “державне управління” і “виконавча влада” можна пояснити тим, що той вид діяльності держави, котрий в радянський період визначався як державне управління, вітчизняні фахівці почали механічно ототожнювати з реалізацією виконавчої влади. Певне коло повноважень виконавчої влади, реалізується у формі державного управління. У цьому випадку обсяги понять “державне управління” і “виконавча влада” практично збігаються. Хоча завжди треба пам'ятати, що сама по собі “влада” та “реалізація влади” — не тотожні явища: тут приблизно така ж залежність, як і при співвіднесенні категорій “функція” і “функціонування”, тобто вона більш характерна для співвідношення між статикою і динамікою. Але зовсім інша справа, коли йдеться про реалізацію багатьох інших повноважень виконавчої влади, наприклад, у частині: а) надання адміністративних (управлінських) послуг; б) справляння податків чи інших обов'язкових зборів; в) застосування заходів адміністративного примусу, в тому числі адміністративних стягнень щодо правопорушників тощо. У всіх цих та аналогічних випадках у діяльності органів виконавчої влади немає ознак державного управління — звичайно, у власне науковому тлумаченні цього поняття, котре означає здійснення владно-організуючого впливу на суспільні відносини і процеси з метою їх спрямування і впорядкування. Хоча не можна не бачити, що зазначена діяльність виявляється у цілому в сфері державного управління, тобто так чи інакше сприяє або пов'язана з реалізацією усіх основних цілей, завдань і функцій управлінського впливу з боку органів виконавчої влади. Отже, виконавча влада реалізується не тільки у формі державного управління, а й у різноманітних інших формах державної діяльності. У свою чергу, сфера державного управління не обмежується тільки діяльністю органів виконавчої влади.
61. Державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті для практичного виконання завдань і функцій держави, заробітну плату вони одержують за рахунок державних коштів.Ці особи е державними службовцями, мають відповідні службові повноваження і займають певні посади.
Посада - це визначена структурою і штатним розкладом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Посадовими особами, відповідно до цього Закону вважаються керівники і заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій.
До основних принципів державної служби закон відносить служіння: а) народу України; б) демократизму і законності; в) гуманізму та соціальній справедливості; г) пріоритету прав людини і громадянина; а також професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі; д) персональну відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліни; е) дотримання прав і законних інтересів органів місцевого й регіонального самоврядування; є) дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян. Мета державної служби включає два основні напрямки:
1) формування суспільно-політичних і державно-правових умов її зв'язку з життям народу на тлі її соціальної природи;
2) створення об'єктивної системи виявлення та добору людей для служби в державному апараті.
Функції державної служби — це напрямки її діяльності, що відображають Я роль і призначення в суспільстві. До них відносять: а) забезпечення ефективного функціонування всіх гілок державної влади; б) забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів та обов'язків людини і громадянина.
Призначення державної служби полягає в тому, що через неї повинна реалізуватися демократична сутність держави, підтримуватися вільна життєдіяльність суспільства та забезпечуватися лідерство державного апарату в суспільному розвитку. Іншими словами, вона є головним засобом реалізації функцій соціальної держави. Державна служба повинна стати повсякденним каналом зв'язку держави з народом.
Основні завдання державної служби:
а) охорона інтересів суспільства, прав і свобод людини і громадянина;
б) досягнення і зміцнення цілісності держави;
в) забезпечення ефективної діяльності державних органів; г) демократизація шляхів формування та діяльності державного апарату та ін.
Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:
а) визнані у встановленому порядку недієздатними;
б) мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;
в) у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками;
г) в інших випадках, встановлених законами України. Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця.третьої - сьомої категорій, передбачених законом, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру, у тому числі й за кордоном, відносно себе і членів своєї сім'ї. Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця першої і другої категорій, передбачених законом, повинна подати також відомості про належні їй та членам її сім'ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.