51. Поняття і форми власності в Україні

Право власності, як І будь-яке право, має свій зміст, що полягає в єдності трьох правомірностей — володіння, користування і розпорядження. Цими правомірностями володіє власник, проте кожна з них, а в деяких випадках і всі вони разом, може належати не власнику, а іншій особі, правомірностями якій дозволив користуватися власник . Розрізняють право власності в об'єктивному і суб'єктивному розумінні. Право власності в об'єктивному розумінні — це сукупність норм, які регулюють право власності. Право власності в суб'єктивному розумінні складають його правомірності — право володіння, користування і розпорядження. Характерною ознакою права власності є його непорушність. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності — це сукупність правових норм, які регулюють і закріплюють суспільні відносини, що виникають з присвоєнням матеріальних благ громадянами, юридичними особами та державою, які надають названим суб'єктам рівні права та обов'язки з володіння, користування і розпорядження майном. Власність — це економічна категорія, що є одним із проявів суспільних відносин з приводу привласнення матеріальних благ. Розрізняють такі форми власності: власність українського народу, приватна власність, колективна власність.

52. Зобов'язальне право. Поняття зобов'язання, підстави його виникнення та припинення.

Зобов'язальне право - це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють відносини між боржником та кредитором на засадах юридичної рівності та взаємної відповідальності один перед одним. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона  зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію  або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Правомірні та неправомірні дії контрагентів є підставами виникнення зобов'язань. До правомірних дій відносять: адміністративні акти, правочини, та ін.. До неправомірних відносять - пошкодження, привласнення, знищення чужого майна, заподіяння шкоди здоров'ю фізичної особи, якщо це спричинить втрату цією особою заробітку, спричинення моральної шкоди та ін. За підставами виникнення зобов'язання можуть бути: договірними, позадоговірними , односторонньо-вольовими, які виникають із односторонніх правочинів. Окремими видами зобов'язань є цивільно-правові договори, тобто домовленість між двома або більше сторонами, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків між ними. Підставами для припинення зобов'язань є: неналежне виконання, при виконанні зустрічної однорідної вимоги, домовленість сторін , неможливість виконання, зміна плану, передання відпускного і прощення боргу, смерть фізичної особи чи ліквідація юридичної особи, об'єднання боржника і кредитора в одній особі.

53. Цивільно-правові договори: поняття і види.

Договір є основною підставою виникнення зобов'язально-правових відносин. Предметом договору завжди є певна дія, але ця дія може бути тільки правомірною. Головним елементом кожного договору є воля сторін, спрямована на досягнення певної мети, яка не суперечить закону. Змiстом будь-якого договору є права й обов’язки сторiн, встановленi ним. Змiст будь-якого договору характеризується його умовами. Прийнято розрiзняти iстотнi, звичайнi i випадковi умови договору. У договорі може бути зафіксовано волю двох чи кількох осіб. Розрiзняють договори реальнi й консенсуальнi. Реальнi договори вважаються укладеними, тобто набувають юридичного значення лише з моменту фактичного здійснення певних дій . Консенсуальнi договори вважаються укладеними i набувають юридичного значення з моменту досягнення угоди з основних умов договору . За своєю формою договори можуть бути усними і письмовими. Останні, в свою чергу, поділяються на прості і нотаріально посвідчені. Договiр вважається укладеним, коли сторони досягли згоди по всiх суттєвих умовах i угоду належним чином оформили. У процесі укладення договору розрiзняють двi стадiї: пропозицiя укласти договiр (оферта) i прийняття пропозицiї (акцепт). Момент набуття договором чинностi має важливе значення, оскiльки з цим моментом пов’язанi певнi юридичнi наслiдки — перехiд права власностi до покупця, ризик випадкової загибелi речi та iн.