139. Правова основа антикризового управління.

Сучасне поняття банкрутства бере своє джерело с конкурсного процесу, що мав місце у середньовічній Італії. Термін банкрутство в перкладі з італ.означає „лава” і „зламаний”. З часом термін банкрут став означати фінансовий крах боржника, неспроможного виконати свої зобов’язання перед кредитором.

Зоконодавче визначення понаття банкрутства міститься у господарському кодексі і в законі „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкуртом”. Зазначені нормативні документи встановлюютьс умови та порядок відновелння платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності-боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ГК банкр-ом вваж. Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосуваня визначеної судом ліквідаційної процедури. Поряд з поняттям банкрутства є важливим поняття неплатоспроможності боржника, оскільки ГК та названий закон першою чергою спрямовані на відновлення платоспроможності.

За неспроможності боржник може виконати свої зобов’язання через процедуру відновлення платоспроможності, а за банкрутства банркт має задовольнити вимоги кредиторів через ліквідаційну процедуру.