133 Методи профілактики кризи.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей його впливу на фінансові відносини. Для профілактики кризи потрібно визначити її можливі причини та способи їх контролю. Всі фактори поділяються на внутрішні та зовнішні. До зовнішніх відносяться: економічна ситуація в країні, рівень інфляції, ситуація в галузі п-ва, стабільність законодавства, політична ситуація в країні. Серед основних внутрішніх факторів виділяються такі: недостатньо розроблена стратегія п-ва, низький рівень менеджменту, недосконала організаційна структура, непродуктивне використання виробничих ресурсів та персоналу, низький рівень маркетингу, втрата позицій на ринку. Ці фактори діють на підприємство не окремо, їх дія переплітається. В разі негативного їх впливу підприємство входить в кризовий стан. Виділяються такі види криз: стратегічна криза (на підприємстві немає факторів, які забезпечують успішну діяльність в довгостроковому періоді), криза прибутковості (підприємство тривалий час отримує збитки, що призводить до незадовільної структури капіталу), криза ліквідності (коли підприємство є неплатоспроможним). Для попередження виникнення кризових явищ на підприємстві в межах антикризового фінансового управління створюється система раннього попередження та реагування. Це інформаційна система, з допомогою якої керівництво підприємства отримує інформацію про потенційну загрозу діяльності (як із внутрішнього, так і зовнішнього середовища). На основі визначених причин виникнення криз встановлюються показники, які повинні постійно контролюватися. При виникненні тенденцій, які характерні для кризових явищ, потрібно більш детально аналізувати причини їх виникнення, ризик, повязаний з цим, та вживати заходи щодо їх усунення.

134 Управління фінансовою санацією підприємства. Фінансова санація підприємства – це інструмент антикризового фінансового управління. Він використовується, коли підприємство вже стоїть на межі банкрутства та потребує заходів для відновлення нормального фінансового стану. Метою санації є покриття поточних збитків, яких зазнало підприємство та усунення причин їх виникнення, підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства, мобілізація активів та зменшення зобовязань. Санація проводиться за трьома етапами: 1)Розробка плану санації. Виконується консалтинговими компаніями та управлінськими службами підприємства за дорученням власників або керівників. 2)Проведення санаційного аудиту. Його метою є визначення санаційної спроможності підприємства, тобто визначення наявності у підприємства організаційних, фінансових, технічних можливостей, які роблять можливим проведення санації та відновлення нормальної діяльності. 3)Управління проведенням санації. На цьому етапі важливим є забезпечення ефективного управління санацією. Як правило, необхідно змінити керівництво компанією, адже саме воно призвело до виникнення такого стану. Всі рішення та заходи, які проводяться в ході санації приймаються на основі визначеної санаційної спроможності підприємства. Основним завданням менеджменту в ході санації є пошук фінансових джерел для її забезпечення. За однією із класифікацій санація може бути профінансована без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство (за рахунок власних резервів) та із залученням додаткового капіталу. В першому випадку санація здійснюється у таких формах: зменшення номінального капіталу підприємства, конверсія власності у борг, конверсія боргу у власність, пролонгація заборгованості, добровільне зменшення заборгованості, самофінансування. В другому випадку: альтернативна санація (акціонери роблять внески із збереженням вартості їх акцій на попередньому рівні, або зниження номінальної вартості акцій), безповоротна фінансова допомога власників або персоналу, емісія облігацій, залучення позик.