108. Управління фінансовою стійкістю підприємства.

Фінансову стійкість п-ва тісно пов'язано із перспектив­ною його платоспроможністю. Її аналіз дає змогу визначити фінан­сові можливості п-ва на відповідну перспективу. Оцінка фінансової стійкості п-ва має на меті об'єктив­ний аналіз величини та структури активів і пасивів п-ва і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й неза­лежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності п-ва цілям його статутної діяльності. Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійко­сті п-ва: Коефіцієнт визначається як відношення розрахункової ліквідаційної вартості на 1 січня минулого року до такої самої вартості на початку періоду, що аналізується:1)абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) — коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати; 2)нормально стійкий фінансовий стан — коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довго­строковими позиковими джерелами;3)нестійкий фінансовий стан — коли запаси й витрати забезпе­чуються за рахунок власних оборотних коштів, довгостроко­вих позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;4)кризовий фінансовий стан — коли запаси й витрати не забез­печуються джерелами їх формування і п-во перебу­ває на межі банкрутства. Фінансове стійким можна вважати таке п-во, яке за ра­хунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями. Оцінку фінансової стійкості п-ва доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників. Показники фінансової стійкості під-ва: 1)Коефіцієнт автономії (незалежності); 2)Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів: а)Фактичний б)Нормативний; 3)Коефіцієнт довгострокового залучен­ня капіталу;4)Коефіцієнт маневреності власних кош­тів;5)Коефіцієнт реальної вартості основ­них засобів та майна п-ва; 6)Рівень довгострокової платоспромож­ності.

109. Оцінка рентабельності та прибутковості підприємства.

За ринкових відносин існує персоніфікований інтерес керівництва та колективів п-в до фактично досягнутого рівня рентабельності, що суттєво впливає на результативність господарської діяльності. Практика рекомендує для оцінки рентабельності п-ва використовувати систему взаємозв'язаних показників рентабельнос­ті. З цією метою необхідно використовувати дві основні групи пока­зників рентабельності:а)показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу); б)показники, розраховані у зв'язку з використанням виробничо­го капіталу (виробничих активів). Показники рентабельності групи «а» розраховуються на базі да­них бухгалтерського обліку прибутків та збитків і становлять сис­тему таких коефіцієнтів: 1)коефіцієнт граничного рівня валового прибутку (К₁): К₁ = Вп/Чоп=1- Вп_р/Чоп, де Вп — сума валового прибутку; Впр — вартість продажу (реалізації продукції, робіт, послуг); Чоп — чистий обсяг продажу (реалізації);2)коефіцієнт граничного рівня прибутку від основної опера­ційної діяльності (К₂): К₂ = Под/Чоп; де Под — сума прибутку, отриманого від основної операційної діяльності; 3)коефіцієнт граничного рівня прибутку від усієї діяльності п-ва — операційної, фінансової, інвестиційної (К₃): К₃=П/Чоп, де П — сума прибутку до виплат за довгостроковими зо­бов'язаннями і податкових виплат; 4)коефіцієнт граничного рівня чистого прибутку (К₄): К₄=Чп/Чоп; де Чп — сума чистого прибутку після виплати відсоткових сум за довгостроковими зобов'язаннями та сплати податків; 5)критичний коефіцієнт рентабельності (К₅): К₅ = (Чоп - Зв)/ Чоп; де Зв — це сума змінних витрат у складі вартості продажу. Показники рентабельності групи «б» розраховуються як відно­шення прибутку і коштів, вкладених у п-во засновниками, акціонерами та інвесторами. Зарубіжний досвід свідчить, що за да­ними звіту щодо прибутків (збитків) і балансового звіту доцільно розрахувати такі коефіцієнти: 1)коефіцієнт віддачі на всю суму виробничих активів (К₆): К₆=Чп/ВА, де ВА — середньорічна величина всіх виробничих активів п-ва;2)коефіцієнт віддачі від інвестованого капіталу (К₇): К₇ = П/СА, де СА — середньорічна сума всіх активів п-ва за мінусом короткострокових зобов'язань, або середньорічна сума капіталізова­них коштів (акціонерний капітал + довгострокові зобов'язання);3)коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал (К₈) К₈=Чп/СК, де СК — середньорічна сума власного капіталу, представлена акціонерним капіталом. Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового об­сягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб'єктів госпо­дарювання необхідне для складання поточних і перспективних фі­нансових планів. Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг. На під-вах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції, еконо­мічний (аналітичний) метод. Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окре­мими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для роз­рахунку необхідні такі вихідні дані.1). Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асор­тименту), що планується до в-ва і реалізації.2). Собівартість одиниці продукції.3). Ціна одиниці продукції (ціна виробника). Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на 1 грн. продукції. Це укрупнений метод. Може застосовуватись по п-ву в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі ви­трати та реалізацію продукції за попередній період, а також очіку­вану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді. Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він від­різняється від інших методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу в-ва (реалізації) про­дукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції. Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порі­внянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порів­нянна продукція — це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція — це продукція, що не виробляла­ся на п-ві в попередньому періоді. Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:а)визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабель­ність продукції;б)порівнянна продукція планового періоду визначається за собі­вартістю періоду, що передував плановому;в)виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховує­ться прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;г)розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується. Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рен­табельності продукції по п-ву.