95. Організація ризик-менеджменту на підприємстві.

Управління фінансовими ризиками є одним з найважливіших функціональних завдань фінансового менеджменту. На практиці цю сферу управління фінансами здебільшого виокремлюють у специфічний напрям діяльності фінансового менеджменту – ризик-менеджмент. Система управління ризиками включає такі блоки завдань: 1)ідентифікація ризиків – виявлення та інвентаризація всіх ризиків, які загрожують підприємству; 2)оцінка ризиків – відображення наслідків впливу ризиків та ймовірності їх настання в кількісному виразі; 3)нейтралізація ризиків – вжиття відповідних заходів щодо зменшення ймовірності настання ризиків і зменшення наслідків їх впливу. Організація ефективного ризик-менеджменту забезпечується в результаті розробки дійової політики управління ризиками, яка містить систему цілей та завдань управління ризиком; методи і засоби досягнення цих цілей. Політика управління ризиками знаходить своє відображення у стратегії і тактиці виявлення та нейтралізації ризиків. Базовими величинами, які розраховуються під час оцінки ризиків, є величина збитків, яких може зазнати підприємство та ймовірність настання цих збитків. Для визначення цих величин використовують складні алгоритми розрахунків. Результати оцінки ризиків є основою для вибору відповідних заходів щодо їх нейтралізації. До основних інструментів нейтралізації ризиків відносять: формування резервів, диверсифікація ризиків, хеджування, страхування ризиків за допомогою страхових компаній.

96. Премія за ризик та порядок її визначення.

Премія за ризик – додатковий дохід, що отримує інвестор як компенсацію за вкладення капіталу у проекти з високим рівнем ризику. Це додатковий доход, що виплачується (або передбачений до виплати) інвестору зверх того рівня, який може бути отриманий по безризиковим фінансовим операціям. Цей додатковий доход повинен зростати пропорційно збільшенню рівня ризику вкладень капіталу в той або інший інструмент інвестування. При цьому слід мати на увазі, що премія за ризик повинна зростати пропорційно росту не загального рівня інвестиційного ризику по тому чи іншому інструменту, а лише систематичного (ринкового) ризику, рівень якого визначається за допомогою бета-коефіцієнта (так як ризик несистематичний пов’язаний в основному з дією суб’єктивних факторів). Основ цієї залежності складає графік “лінії надійності ринку”. Лінія надійності ринку – визначає залежність між рівнем систематичного ризику по конкретному цінному паперу і рівнем необхідної доходності по ньому. Точки на лінії надійності ринку показують необхідний рівень доходності по цінному паперу (з урахуванням премії за ризик) в залежності від рівня систематичного ризику по ньому, що вимірюється бета-коефіцієнтом (- показник, що характеризує зміну курсу конкретного фондового інструменту (цінного паперу) відносно до динаміки зведеного індексу всього фондового ринку)

97. Хеджування як інструмент нейтралізації ризиків.

Хеджування – один з поширених способів нейтралізації ризиків зміни цін на окремі елементи активів, який полягає в здійсненні зустрічних операцій з купівлі-продажу активів (фінансових інструментів). До хеджування твердих контрактів належать форвардні, ф’ючерсні та аналогічні щодо них контракти. До хеджування умовних належать опціони та аналогічні щодо них контракти. Опціон – інструмент хеджування ризиків, стандартний контракт, що дає його власнику право (але не зобов’язання) купити (опціон call) або продати (опціон put) цінні папери, товари або валютні цінності за визначеною ціною протягом встановленого періоду. Ф’ючерс – інструмент хеджування ризиків, який полягає в укладанні контракту, що засвідчує зобов’язання з купівлі (продажу) відповідної кількості базового активу (цінних паперів, товарів, валютних цінностей) у встановлений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни активу під час укладання контракту. Розрізняють товарні ф’ючерси та фінансові. Форвардний контракт – інструмент хеджування ризиків, один з видів ф’ючерсних контрактів, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на певних умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладання подібного форвардного контракту. Однак, фінансові інструменти можуть використовуватись і у спекулятивних цілях. Як хеджування фінансові інструменти використовуються, якщо: 1)точно визначена позиція активів, за якою існує ризик втрат від зміни цін і яку підприємство з цієї причини хеджує; 2)фінансовий інструмент точно визначений як хедж у момент його придбання або продажу; 3)існує зворотна залежність між зміною ціни на актив і зміною ціни на інструмент, визначений як хедж, у результаті чого ризик втрат від зміни цінн на активи суттєво знижується. Якщо фін. інструмент не задовольняє ці вимоги, він визначається як спекулятивний.