86. Методи оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів.

Реальні інвестиції – це вкладення в виробничі фонди (основні і оборотні). Переважно це вкладення в матеріальні активи – будівлі, обладнання, споруди і інші товарно-матеріальні цінності. Світовий досвід нагромадив значну кількість методів та прийомів інвестиційного аналізу. Найвідоміші методи можна розподілити на три групи: 1)методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витратами (негативними потоками); 2)методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю; 3)методи оцінки ефективності інвестицій, що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей. Система основних показників оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів: чистий приведений дохід; індекс доходності; індекс рентабельності; період окупності; внутрішня ставка доходності. В основу цих методів покладено порівняння обсягу передбачуваних інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Метод чистого приведеного доходу базується на співставленні дисконтованої вартості грошових надходжень за прогнозований період і інвестицій. Індекс доходності – це дисконтована вартість грошових надходжень від проекту в розрахунку на гривню інвестицій в даний момент. Метод внутрішньої норми доходності зводиться до знаходження такої ставки дисконтування, при якій поточна вартість очікуваних доходів буде рівна поточній вартості необхідних грошових вкладень. Внутрішню норму доходності можна охарактеризувати і як дисконтну ставку, при якій чиста приведена вартість в процесі дисконтування буде приведена до нуля. Показник поточної окупності визначає мінімально необхідний період для інвестиції, щоб була забезпечена ставка доходності. Іншими словами, період поточної окупності інвестиційного проекту – це число років, необхідних для відшкодування стартових інвестиційних витрат.

87. Форми фінансових інвестицій та їх характеристика.

Фінансові інвестиції – це вкладення коштів в різні фінансові інструменти: фондові (інвестиційні) цінні папери, спеціальні (цільові) банківські вклади, депозити, паї та ін. Фінансове інвестування здійснюється в таких основних формах: 1)вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств – ця форма фінансового інвестування має найбільш тісний зв’язок з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення стратегічних господарських зв’язків з постачальниками сировини і матеріалів, розвиток своєї виробничої інфраструктури, розширення можливостей збуту продукції або проникнення на інші регіональні ринки, різноманітні форми галузевої і товарної диверсифікації операційної діяльності і інші стратегічні напрямки розвитку підприємства. Метою цієї форми інвестування є не стільки отримання високого інвестиційного прибутку, скільки встановлення форм фінансового впливу на підприємства для забезпечення стабільного формування свого операційного прибутку; 2)вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів – направлена перш за все на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним видом грошових інструментів інвестування є депозитний вклад в ком. банках. Як правило, ця форма використовується для короткотермінового інвестування капіталу і її головною метою є генерування інвестиційного прибутку ; 3)вкладення капіталу в дохідні інструменти фондових бірж – найбільш масова і перспективна форма. . Основною метою цієї форми фінансового інвестування також є генерування інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках вона може бути використана для встановлення форм фінансового впливу на окремі компанії при вирішення стратегічних задач (шляхом придбання контрольного або достатньо вагомого пакету акцій). Осн-ми фондовими інструментами є боргові ЦП, державні цінні папери, емітовані комерційними банками, цінні папери підприємств та ін.

88. Розробка політики упр фінансовими інвестиціями. Фінансові інвестиції (ФІ) – це активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу. У зв’язку з цим здійснення інвестицій має ряд особливостей, основними з яких є: а)ФІ – самостійний вид господарської діяльності, яка стосується як операційної діяльності підприємства, так і процесу реального інвестування; б)ФІ використовуються підприємством з метою отримання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових коштів; в)процес обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних із здійсненням фінансових інвестицій, порівняно з реальними інвестиціями, є простішим і не таким трудомісткім. З врахуванням особливостей і форм фінансового інвестування організується управління ними на підприємстві. При достатньо високій періодичності здійснення фінансових інвестицій на підприємстві розробляється спеціальна політика такого управління. Політика управління ФІ представляє собою частину загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечує вибір найбільш ефективних фінансових інструментів вкладення капіталу і своєчасне його реінвестування. Формування політики управління фінансовими інвестиціями здійснюється за наступними основними етапами: 1)аналіз стану фінансового інвестування в попередньому період – вивчення тенденцій динаміки масштабів, форм і ефективності фінансового інвестування на підприємстві в ретроспективі; 2)визначення обсягу фінансового інвестування в наступному періоді – визначається розмірами вільних фінансових коштів, заздалегідь накопичених для здійснення наступних реальних інвестицій або інших витрат майбутнього періоду; 3)вибір форм фінансового інвестування – залежить від характеру задач, що вирішуються підприємством в процесі своєї господарської діяльності; 4)оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів – основним показником оцінки виступає рівень їх доходності, ризику і ліквідності; 5)формування портфеля фінансових інвестицій – він має відповідати стратегічним цілям інвестиційної діяльності в цілому; 6)забезпечення ефективного оперативного управління портфелем фінансових інвестицій – своєчасна його реструктуризація з метою підтримання цільових параметрів його формування.