81. Вимірювання фінансового лівериджу.

Фінансовий ліверидж – це фінансовий механізм управлінням співвідношенням залучених і власних фінансових коштів. Результат такого управління оцінюється за допомогою показника "ефект фінансового лівериджу". Фінансовий ліверидж характеризує використання підприємством позикових коштів, яке впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного капіталу. Показник, що відображає рівень додатково генеруємого прибутку на власний капітал при різній частці використання позикових коштів, називається ефектом фінансового лівериджу = (2/3)*диференціал*плече фінансового важеля. Диференціал = (2/3)*(економічна рентабельність – середня розрахункова ставка %). Плече фінансового важеля = залучені кошти / власні кошти. Фінансовий леверідж встановлює міру зв’язку (впливу) змінності доходів компанії на дивіденди, тобто доход окремого акціонера (компаньйона). Міра фінансового леверіджу (МФЛ) – це оцінка його впливу на чистий прибуток, тобто прибуток за відрахуванням податків та процентів за кредит. МФЛ розраховується за формулою: ; де ОД –операційний доход, прибуток (надходження до розподілу); П – очікувані або сплачені податки та проценти.

82. Економічна сутність і класифікація інвестицій.

Інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, в результаті яких створюється прибуток чи досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: 1)грошові кошти, цільові банківські вклади; 2)Рухоме та нерухоме майно; 3)Майнові права та інші інтелектуальні цінності; 4)Право користування землею та ін природними ресурсами. Інвестиції в об’єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікують за наступними ознаками: 1)за об’єктами вкладення коштів: реальні інвестиції – це вкладення коштів в реальні активи як матеріальні, так і нематеріальні; капіталоутворюючі інвестиції – вкладення капіталу безпосередньо в засоби вир-ва та предмети споживання; фінансові інвестиції – це вкладення коштів в різні фінансові інструменти (в осн – ЦП). 2)за характером участі в інвестуванні: прямі – пов’язані з безпосередньою участю інвестора у виборі об’єктів інвестування; непрямі – інвестування, опосередковане іншими особами (посередниками). 3)за періодом інвестування: довгострокові – більше року; короткострокові – не більше року. 4)за формами власності: приватні – здійснюються громадянами та підприємствами недержавної форми власності; державні – вкладення за рах бюджетів різних рівнів та державних підприємств; іноземні – здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами та державами; спільні – здійснюються суб’єктами даної країни та іноземних країн. 5)за регіональною ознакою: внутрішні – в об’єкти інвестування, що знаходяться в межах даної країни; іноземні – вкладення коштів в об’єкти інвестування, що знаходяться за межами даної країни, а також в фінансові інструменти інших країн.

83. Інвестиційна політика підприємства.

Інвестиційна політика представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що заключається у виборі і реалізації найбільш ефективних форм реальних і фінансових його інвестицій з метою забезпечення високих темпів його розвитку і розширення економічного потенціалу господарської діяльності. Етапи розробки інвестиційної політики: 1) формування окремих напрямів інвестиційної діяльності підприємства у відповідності з стратегією його економічного і фінансового розвитку. Воно дозволяє визначити пріоритетні цілі і задачі цієї діяльності по окремим етапам наступного періоду. 2) дослідження і врахування умов зовнішнього інвестиційного середовища і кон’юнктури інвестиційного ринку: правові умови, поточна кон’юнктура інвестиційного ринку і фактори, що її визначають, прогноз кон’юнктури в розрізі окремих сегментів ринку. 3) пошук окремих об’єктів інвестування і оцінка їх відповідності напрямам інвестиційної діяльності підприємства: вивчається поточна пропозиція на інвестиційному ринку, відбираються для вивчення окремі інвестиційні проекти, фінансові інструменти, розглядаються можливості і умови придбання окремих активів, проводиться експертиза відібраних об’єктів інвестування. 4) забезпечення високої ефективності інвестицій: аналіз економічної ефективності відібраних об’єктів інвестування, ранжування їх по критерію доходності. 5) забезпечення мінімізації рівня ризиків, пов’язаних з інвестиційною діяльністю. 6) забезпечення ліквідності інвестицій. 7) визначення необхідного обсягу інвестиційних ресурсів і оптимізація структури їх джерел: прогнозується загальна потреба в інвестиційних ресурсах, необхідних для здійснення інвестиційної діяльності підприємства, визначається можливість формування цих ресурсів за рахунок власних фінансових джерел, визначається доцільність залучення позикових коштів. 8) формування і оцінка інвестиційного портфелю підприємства.