70. Визначення вартості капіталу.

Капітал – це спец. категорія, яка має різне навантаження залежно від ролі у вир-ві, джерел в формуванні, хар-ру обороту і ліквідності і методів його визначень. Вартість капіталу – загальна сума коштів, яку треба сплатити за використання певної суми фін. ресурсів. Вартість капіталу = вартість боргу * % ставка за борг + вартість акціонерного капіталу* % частка акціонерного капіталу. Вартість капіталу не зводиться до визначення %, які треба сплатити за залучені фін. ресурси. Ціна капіталу хар-є ту норму рентабельності інвестованого капіталу, яку повинне забезпечити під-во, щоб не зменшити свою ринкову вартість. Процес оцінки вартості капіталу базується на принципах: 1) принцип попередньої поелементної оцінки вартості капіталу; 2) принцип узагальнюючої оцінки вартості капіталу. Узагальнюючим показником є середньозважена вартість капіталу: СВК = Сі*Уі, де Сі – вартість окремих елементів капіталу; Уі – питома вага окремих елементів капіталу в загальній його сумі. 3) принцип порівнянності оцінки вартості власного і позикового капіталу. Для цього сума власної частини капіталу повинна бути виражена в поточній його оцінці. Для цього: визначається вартість чистих активів підприємства = активи – позиковий капітал, склад чистих активів, індексація балансової вартості окремих елементів активів до ринкової вартості. 4) принцип динамічної оцінки вартості капіталу; 5) принцип взаємозв’язку оцінки поточної і середньозваженої вартості капіталу. Такий взаємозв’язок забезпечується використанням показника граничної вартості капіталу: ГВК = СВК / К, де СВК – приріст середньозваженої вартості капіталу; К – приріст суми капіталу, додатково залучаємого підприємством. 6) принцип визначення межі ефективного використання додатково залученого капіталу. Гранична ефективність капіталу = приріст рівня рентабельності капіталу / приріст середньозваженої вартості капіталу.

71. Сутність власного капіталу підприємства.

Формула, за якою обчислюється власний капітал, має такий вигляд: ВК = А – З, де З – боргові зобов’язання. Тобто слід вважати, що власний капітал – це частина активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Слід взяти до уваги, що власний капітал є важливою частиною капіталу підприємства і виконує такі функції: 1) довгострокового фінансування – перебуває в розпорядженні підприємства необмежено довго; 2) відповідальності і захисту прав кредиторів – власний капітал підприємства є для зовнішніх користувачів орієнтиром відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу; 3) компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатися за рахунок власного капіталу; 4) кредитоспроможності при наданні кредиту – за інших рівних умов перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом; 5) фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикових інвестицій; 6) самостійності – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності підприємства; 7) розподіл доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна в разі ліквідації підприємства. Власний капітал може утворюватися 2 способами: 1) грошовими внесками та іншими активами власників підприємства; 2) методом накопичення суми доходу, що залишається на підприємстві. Т.ч. власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, який без визначення строку повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку. Власний капітал складається з інвестованого капіталу та нерозподіленого прибутку. Інвестований капітал – це сума простих і привілейованих акцій за їх номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення. Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами. Інформація про власний капітал вміщується в першому розділі пасиву балансу.

72. Складові власного капіталу та їх характеристика. Статутний капітал АТ складається з внесків акціонерів. Він відображає власні джерела формування активів і власність АТ як юридичної особи. Водночас сума статутного капіталу відображає колективну власність акціонерів, де частка кожного визначається номінальною вартістю придбаних ним акцій. Акція є одиницею власності в АТ. Пайовий капітал відображає суму пайових внесків членів, спілок та інших підприємств, що передбачено установчими документами. Т.ч. пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної господарської діяльності. Джерелом формування пайового капіталу є обов’язкові та додаткові пайові внески, які надходять від індивідуальних та колективних членів АТ. Додатковий вкладений капітал відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. По однойменній статті балансу АТ показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. Інший додатковий капітал. Сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу. Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок чистого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або установчих документів. Резервний капітал призначається на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства у разі його ліквідації. Нерозподілений прибуток – сума прибутку, яка реінвестована у підприємство або сума непокритого збитку. Нерозподілений прибуток є складовою власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу. Неоплачений капітал відображає суму заборгованості власників за внесками до статутного капіталу підприємства. Вилучений капітал відображає фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплений товариством у своїх учасників. Показник вилученого капіталу має від’ємне значення та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.