66. Управління фінансуванням оборотних активів п-ва.

В господарській діяльності підприємства можуть використовуватись 4 моделі стратегії фінансування поточних активів: ідеальна, агресивна, консервативна, компромісна. Найреальнішою є компромісна модель, за якої чистий оборотний капітал повинен дорівнювати постійній частині поточних активів та половині варійованої частини поточних активів. При компромісній моделі фінансування поточних активів підприємство може мати надмірні поточні активи, що негативно впливає на розмір прибутку, але дає можливість підтримувати збереження ліквідності балансу на відповідному рівні. Консервативний підхід передбачає не тільки повне задоволення поточної потреби у всіх видах оборотних активів, що забезпечує нормальний хід операційної діяльності, але і створення високих розмірів їх резервів на випадок непередбачених складностей і забезпеченні підприємства сировиною і матеріалами, затримки інкасації дебіторської заборгованості, активізації попиту покупців тощо. Агресивний підхід до формування оборотних активів полягає в мінімізації всіх форм страхових резервів по окремим видам цих активів. При відсутності збоїв у ході операційної діяльності такий підхід до формування оборотних активів забезпечує найбільш високий рівень ефективності їх використання. Однак будь-які збої у здійсненні нормального ходу операційної діяльності, викликані дією внутрішніх або зовнішніх факторів, призводять до суттєвих фінансових втрат через скорочення обсягу виробництва і реалізації продукції. Таким чином, вибрані принципові підходи до фінансування оборотних активів підприємства (або тип політики їх формування), відображаючи різні співвідношення рівня ефективності їх використання і ризику, в кінцевому випадку визначають суму цих активів і їх рівень по відношенню до обсягу операційної діяльності.

67. Класифікація необоротних активів і управління ними. Сформовані на первісному етапі діяльності підприємства позаоборотні активи потребують постійного управління ними. Управління позаоборотними активами здійснюється в різних формах і різними функціональними підрозділами підприємства. Різноманітність видів і елементів позаоборотних активів підприємства визначає необхідність їх класифікації в цілях цілеспрямованого управління ними. Класифікація позаоборотних активів: 1) по функціональним видам: ОЗ, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення, обладнання, призначене для монтажу, довгострокові фінансові вкладення, інші види позаоборотних активів. 2) по характеру обслуговування окремих видів діяльності підприємства: позаоборотні активи, що обслуговують операційну діяльність (операційні позаоборотні активи), позаоборотні активи, що обслуговують інвестиційну діяльність, позаоборотні активи, що задовольняють соціальні потреби персоналу. 3) по характеру володіння: власні позаоборотні активи, орендовані позаоборотні активи. 4) по формам заставного забезпечення кредиту і особливостям страхування: рухомі позаоборотні активи і нерухомі. 5) по характеру відображення зносу: амортизуємі і неамортизуємі позаоборотні активи. У відповідності з цією класифікацією диференціюються форми і методи фінансового управління позаоборотними активами підприємства в процесі здійснення різних фінансових операцій. Політика управління використанням операційних позаоборотних активів представляє собою частину загальної стратегії управління активами підприємства, що полягає у фінансовому забезпеченні своєчасного їх оновлення і високої ефективності використання. Етапи формування політики управління використанням операційних позаоборотних активів підприємства: 1) аналіз операційних позаоборотних активів підприємства в попередньому періоді; 2) оптимізація загального об’єму і складу операційних позаоборотних активів підприємства; 3) забезпечення своєчасного оновлення операційних позаоборотних активів підприємства; 4) забезпечення ефективності використання операційних позаоборотних активів підприємства.