58. Управління використанням чистого прибутку підприємства на виплату дивідендів.

Дивідендна політика є частиною загальної політики управління прибутком, що полягає в оптимізації пропорцій між частинами, що споживається і капіталізується, з метою максимізації ринкової вартості підприємства. Теорії, пов’язані з механізмом формування дивідендної політики: теорія незалежності дивідендів, теорія переваги дивідендів, теорія мінімізації дивідендів, сигнальна теорія дивідендів, теорія відповідності дивідендної політики складу акціонерів (теорія клієнтури). 3 підходи до формування дивідендної політики: 1) консервативний: передбачає такі варіанти типів дивідендної політики: а) залишкова політика дивідендних виплат: фонд виплати дивідендів утворюється після того, як за рахунок прибутку задоволена потреба у формуванні власних фінансових ресурсів; б) політика стабільного розміру дивідендних виплат: виплата незмінної їх суми на протязі довгого періоду часу (може коректуватися на індекс інфляції). 2) помірний (компромісний) підхід: а) політика мінімального стабільного розміру дивідендів з надбавкою в окремі періоди: стабільна гарантована виплата дивідендів в мінімально передбаченому розмірі при високому зв’язку з фінансовими результатами діяльності підприємства, що дозволяє підвищувати розмір дивідендів в періоди сприятливої господарської кон’юнктури. 3) агресивний підхід: а) політика стабільного рівня дивідендів: встановлення довгострокового нормативного коефіцієнту дивідендних виплат по відношенню до суми прибутку; б) політика постійного зростання розміру дивідендів: стабільне підвищення рівня дивідендних виплат в розрахунку на одну акцію. Етапи формування дивідендної політики АТ: 1) врахування основних факторів, що визначають передумови формування дивідендної політики; 2) вибір типу дивідендної політики; 3) розробка механізму розподілу прибутку у відповідності з вибраним типом дивідендної політики; 4) визначення рівня дивідендних виплат на одну акцію; 5) визначення форм виплати дивідендів; 6) оцінка ефективності дивідендної політики.

59. Сутність і класифікація активів підприємства.

Активи підприємства є одною із найважливіших категорій фін.менеджмента. Основні сутнісні характеристики активів підприємства як об’єкта управління: 1) активи – це економічні ресурси, що використовуються в процесі господарської діяльності; 2) це майнові цінності, що формуються за рахунок капіталу, що в них інвестується; 3) це майнові цінності, що мають вартість, яка може бути визначена; 4) економічні ресурси, що повністю контролюються підприємством; 5) економічні ресурси, що мають продуктивність; 6) ресурси, що генерують дохід; 7) майнові цінності, що знаходяться в процесі постійного обороту; 8) ресурси, використання яких пов’язано з фактором часу, ризику; 9) майнові цінності, формування яких пов’язано з фактором ліквідності. Класифікація активів підприємства: 1) по формам функціонування: матеріальні, нематеріальні, фінансові; 2) по характеру участі в господарському процесі з позицій особливостей обороту: оборотні активи, позаоборотні активи; 3) по характеру участі в різних видах діяльності: операційні активи, інвестиційні активи; 4) по характеру фінансових джерел формування: валові, чисті; 5) по характеру володіння: власні, орендовані і ті, що використовуються безкоштовно; 6) по ступеню агрегованості як об’єкта управління: індивідуальний актив, група комплексно управляємих активів, сукупний комплекс активів підприємства; 7) по ступеню ліквідності: активи в абсолютно ліквідній формі, високоліквідні, середньоліквідні, низьколіквідні, неліквідні; 8) по характеру використання в поточній господарській діяльності: ті, що використовуються і ті, що не використовуються; 9) по характеру знаходження активів по відношенню до підприємства: внутрішні, зовнішні.