54. Управління формуванням прибутку від фінансових операцій.

Особливості фін. діяльності: 1)основна форма забезпечення проведення операц. і інв. дія-ті; 2)ця дія-ть здій-ся постійно і пов’язана з поняттям фін. ризику (ризик неплатоспроможності і втрати фін. стійкості); 3)пов’язана з фін. ринком (ринок грошей і капіталу); 4)безпосередньо впливає на формування прибутку під-ва. Мета фін. дія-ті– формування додаткового прибутку в процесі залучення зовн. капіталу. Ця задача виріш-ся різними методами. Осн. механізмом реал-ції виступає фін. леверідж (хар-є викор-ня залучених коштів, які впливають на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Отже фін. леверідж вникає із залученням коштів для форм-ня заг. суми капіталу. Показник, що показує рівень отриманого прибутку на власний капітал при різній долі залучених коштів, наз-ся ефектом фін. леверіджу. Оскільки від’ємний грошовий потік в процесі фінансової діяльності завжди перевищує додатній, пряме формування прибутку в процесі цієї діяльності відсутнє. Разом з тим, залучення додаткового обсягу зовнішнього капіталу збільшує суму операційних доходів підприємства, а зниження вартості залучення цього капіталу дозволяє підприємству відповідно знижувати рівень операційних витрат. Таким чином, формування прибутку від фінансових операцій опосередковується додатковим формуванням його операційного прибутку. Рівень додатково формуємого в процесі фінансової діяльності операційного прибутку характеризується різницею між рівнем рентабельності операційних активів і рівнем вартості капіталу, що додатково залучається із зовнішніх джерел.

55. Управління розподілом прибутку.

Отриманий прибуток підприємство розподіляє за двома основними напрямами: 1) на фінансування певних витрат на рівні держави шляхом сплати в державний та місцеві бюджети податку на прибуток; 2) на формування на рівні підприємства фінансових ресурсів або грошових фондів, які мають певне призначення і виконують певні функції в його діяльності. 2 напрям поділяється на такі: капіталізована частина прибутку (кошти, що направляються на інвестування виробничого розвитку, на формування резервного і інших страхових фондів, інші форми капіталізації) та частина прибутку, що споживається (кошти, що направляються на виплату доходів власникам майна, на матеріальне стимулювання і соціальний розвиток персоналу, інші форми споживання прибутку). Відповідно управління розподілом прибутку підприємства передбачає вирішення таких завдань: 1) забезпечити збільшення абсолютної суми прибутку після сплати податку на прибуток; 2) забезпечити збільшення абсолютної суми чистого прибутку підприємства; 3) визначення оптимального співвідношення у використанні чистого прибутку на споживання і накопичення; 4) визначення оптимального розміру прибутку, який спрямовується на виплату дивідендів. Дані завдання фінансові менеджери вирішують, враховуючи особливості чинної податкової політики (шляхом оптимального зменшення оподатковуваної суми прибутку, використання діючих податкових пільг, оптимізації податкових платежів у часі, врахування чинних умов оподаткування дивідендних виплат тощо). Процес розподілу прибутку підприємства базується на принципах: 1) зв’язок політики розподілу із загальною політикою управління прибутком підприємства; 2) пріоритетність урахування інтересів і менталітету власників підприємства; 3) стабільність політики розподілу прибутку; 4) передбачуваність політики розподілу прибутку. 5) оцінка ефективності розробленої політики розподілу прибутку.