7. Схарактеризуйте основні форми позакласної роботи з валеології у початковій школі та вимоги до їх організації.

Вимоги до позакласної роботи з валеології: повинна бути органічним продовженням навчальної роботи на уроці; зв’язок навчальної та виховної роботи; доступність та відповідність матеріалу позакласної роботи віку та розвитку учнів; пізнавально-захоплюючий елемент змісту позакласної роботи; зв’язок індивідуальної, групової та колективної роботи; сполучення добровільності з обов’язковим її виконанням.

Форми організації позакласної роботи з валеології: наукова конференція, валеологічні свята, вечори, валеологічний гурток, навчальна ділова гра.

Позакласна робота з валеології повинна обліковуватися і завершуватися оцінкою.

Головна мета валеологічного свята – стимулювання учнів до глибокого та всебічного вивчення предмета, залучити їх до здорового способу життя. Поради для вчителів при проведенні свята:

1. В обраному сценарії слід уважно продумати дійових осіб. Важливо, щоб діти були різні за віком і вносили притаманне їм різне бачення світу тощо.

2. Діти люблять слухати цікаву розповідь, казку, легенду, яка повинна бути короткою та яскравою, але ні в якому разі не довгою та нудною.

3. Сценічну дію підсилює музичний фон.

4. Свято стане цікавим, коли розкриватиме народні традиції, міститиме прислів’я, приказки, загадки.

Приклади свят: «Козацька медицина», «Роль рухової активності у збереженні здоров’я»…

Навчальна ділова гра – це варіативна динамічна форма організації цілеспрямованої взаємодії діяльності та спілкування всіх її учасників під керівництвом учителя. Її суть – взаємозв’язок імітаційного моделювання та рольової поведінки учасників гри в процесі розвитку типових навчальних валеологічних ситуацій. Стадіями організації навчальної ділової гри є:

І стадія. Освоєння інформаційних матеріалів, правил, дій, аналіз конкретних ситуацій.

ІІ стадія. Програвання конкретних ігрових ситуацій, що імітують навчальну діяльність. При цьому здійснюється інтеграція в рольовій поведінці учасників гри всіх видів навчальної та дослідницької діяльності.

Застосування ділової гри як розвиненої форми ігрової діяльності сприяє поглибленому вивченню теоретичного матеріалу

8.Розкрийте значення валеологічного куточка в педагогічному процесі та схарактеризуйте дидактичний зміст його оформлення.

9.Розкрийте сутність превентивного характеру навчання при вивченні основ здоров’я у початковій школі.

Превентивність – випереджувальний характер навчання. Термін «превентивний» розуміється як «попереджувальний», «охоронний», «захисний», що стосується профілактики деструктивної поведінки, наркоманії, ВІЛ/Сніду, нездорового способу життя, забезпечення соціально-правового захисту дітей. Створення стійких психологічних установок найефективніше до моменту, коли діти сформують власні уявлення про те, що їм підходить і не підходить. Намагання змінити ці установки — складні та непродуктивні.

Концепцією превентивного виховання дітей та молоді України, прийнятої 1998 року, визначено, що превентивне виховання – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної (розвиток, зміна) взаємодії із соціальними інституціями, спрямований на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних явищ соціального середовища, профілактику й корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей та молоді.

Поняття превентивності тісно пов’язане з профілактикою. Сутність поняття профілактики можна вивести із лат. слова proficio – іти попереду, допомагати, приносити користь. Тобто, це поняття розуміється широким загалом як застережні дії, тому певним чином слова превентивність і профілактика можна назвати синонімами.

Система превентивного виховання — це керована діяльність, яка забезпечується заходами, спрямованими на попередження, долання відхилень у поведінці школярів, 'їх асоціальної, неморальної поведінки, а саме:

• правопорушень (агресії, крадіжок, брехні, що призводять до криміналу);

• екологічної брутальності та егоцентризму;

• поганих звичок(алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління, токсикоманії);

• статевих порушень та їх наслідків (статевої розпусти, венеричних хвороб та СНІДу, статевого насильства)

• важких психологічних та психічних станів з наслідками (депресії, імпульсивності, агресивності, загострення психопатичних тенденцій).

Подаючи інформацію про деструктивну поведінку, не варто обмежуватися проведенням лише окремих бесід, спеціальних лекцій та інших заходів. Така робота має бути складовою частиною різноманітних виховних заходів, що проводяться для учнів. Важливо, щоб профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу зосереджувалася не на фіксації шкідливих наслідків (наприклад, вживання ін’єкційних наркотиків та психотропних речовин), а на реальних перевагах здорового способу життя. Організація і здійснення превентивної освіти підпорядковуються основній і надто важливій меті: виховання в учнів почуття відповідальності за стан власного здоров’я і власну поведінку.

Виховні заходи повинні мати попереджуючий, випереджуальний, запобіжний характер і повинні бути спрямовані на:

1)    удосконалення способу життя школяра;

2)    обрання ним правильної соціальної орієнтації.

У сучасній педагогічній науці та практиці національної школи виділяють такі функції превентивного виховання:

-    діагностична (виявлення причин і факторів відхилень у поведінці);

-    реабілітуюча (перевиховна, спрямована на подолання негативних проявів у поведінці);

-    координувальна (об'єднання зусиль усіх виховних інститутів — сім'ї, школи, громадськості, засобів масової комунікації);

-    прогностична (передбачення можливих негативних явищ у поведінці неповнолітніх).

Превентивні заходи поділяються на три типи: первинні, вторинні і третинні.

Первинна превенція — соціальна переважно, спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров'ю, збереженню життя дітей, попередженню негативного впливу. Вона є масовою і найбільш ефективною. До її заходів належать:

-    заходи педагогічного захисту;

-    фізіолого-педагогічний захист (захист здоров'я, безпека життя і розвитку); -    психолого-педагогічний захист (надання допомоги у психологічній стабілізації особистості, стійкості, творчої активності дитини, здатності розуміти і розкрити себе); -    соціально-педагогічний захист (розвиток здібностей та інтересів людини, захист її прав, розвиток позитивних якостей).

Вторинна превенція — це якомога раніше виявлення негативних змін у поведінці дитини з метою попередження їх подальшого розвитку. Це діагностика різноманітних аспектів життєдіяльності школярів, глибокий аналіз причин і обставин, що зумовлюють їх асоціальну поведінку. Ранню корекцію слід починати вже в старших групах дитячого садка. Показниками ранніх відхилень є грубість, агресивність, брехливість, лінощі. До виховних заходів слід віднести самопізнання, самовизначення, саморозвиток, самореалізацію, тобто самовдосконалення.

Третинна превенція — це цілеспрямована превенція, яка поєднує у собі сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці в більш важку стадію. Вони повинні бути індивідуальні, цілеспрямовані.

Педагогічна превенція — це частина навчально-виховного процесу освітнього закладу, вона поділяється на дві групи: загальну ранню превенцію з усіма учнями та їхніми батьками. Це комплекс впливів на свідомість, почуття і волю учнів з метою попередження антигромадської поведінки. Це розвиток почуття соціальної відповідальності підлітків за свою поведінку, глибоке усвідомлення не лише своїх прав, а й обов'язків. Мета педагогічної превенції повинна втілюватися у взірець — позитивний приклад, ідеал людини, який може виступати як мета виховання — забезпечення набуття учнями особистого досвіду реалізації прав і виконання своїх людських обов'язків.

У превентивному вихованні учнів важливим є залучення батьків, громадських організацій, самоврядування, спеціалістів, авторитетних людей, координація взаємодії школи, сім'ї і громадськості.

19