11. Маркування та інші літерно-цифрові позначення на плані

Усі дверні прорізи на плані маркуються цифрами у кружечках діаметром 5 мм; координаційні осі вертикальні — цифрами, а го­ризонтальні — літерами у кружечках діаметром 6-12 мм.

Кожне приміщення близько його геометричного центра повинно мати числове позначення , що відповідає його номеру в екплікації приміщень. Близько до правого нижнього кута кожного приміщення проставля­ють його площу у м² із точністю до двох знаків після коми та підкреслюють тонкою лінією.

Відповідно до вимог стандартів здійснюються й інші літерно-цифрові позна­чення, які з навчальною метою у даній роботі не відображаються.

На фасадах маркування вікон та балконних дверей здійснюється шляхом напису типу "В—1" чи "БД—2" за зовнішнім краєм стін будинку безпосередньо біля відповідного прорізу.

На плані зазначають положення січної площини і позначають розріз арабськими цифрами, а над планом виконується напис " "План другого по­верху" або "План на позначці ..." — для студен­тів архітектурного й будівельного факультетів та "План сантехнічної системи дру­гого поверху" для студентів санітарно-технічного факультету.

12. Зображення сантехнічних систем

Зображення систем холодного водопостачання та каналізації виконують студенти спеціальності СВ. На плані системи показу­ють умовні зображення трубопроводів, водопровідної арматури і санітарно-технічних приладів за ДСТУ БА. 2.4 - 8 - 95 [6, с.217-220]. Загальні правила виконання планів си­стем водопостачання й каналізації, які частково використовуються у цьому завданні, наведені у ГОСТ 21.601 - 79 [6, с.224-225]. Умовні зображення супроводжу­ються позначеннями, як показано на рис. 9. Водопровід­ні стояки доцільно встановлювати у спеціальних нішах, що мають розміри 180  400 мм, поряд із каналізаційними стояками або біля стін і перегородок по всій висоті бу­динку. Кількість стояків у більшості випадків приймають по одному на квартиру, можливе також улаштування однієї пари стояків на дві квартири. Від кож­ного водопровідного стояка прокладають підведення до санітарно-технічних приладів. На підведенні встановлюються водорозбірні пристрої на кожний прилад та засувна арматура для відключення від водопровідного стояка. Прокладають підведення вздовж стін кухонь і санвузлів на висоті 0.2  1 м від підлоги. На плані поверху підведення до санітарно-технічних при­ладів показують основною лінією без позначення водорозбірних пристроїв та засув­ної арматури. Водопровідні стояки нумерують за ходом годиннико­вої стрілки, починаючи зі стояка, розташованого у лівій верхній частині плану поверху. Наприклад, Ст В1-1 — стояк господарсько-питного водопрово­ду (В1), номер 1. Розрахунок споживання води, а також діаметрів трубопро­водів у даній роботі не виконується — всі величини приймаються умовно. Трубопроводи холодної води, що підводять воду до санітарно-технічних приладів, приймають діа­метром 15 мм, а горизонтальні трубопроводи, які йдуть від верти­кальних стояків, — 30 мм.

Каналізаційні системи в середині будинків призначені для збирання та відведен­ня стічних вод від побутових приладів. У склад каналізаційної мережі вхо­дять: приймальники стічної рідини (уми­вальники, кухонні мийниці, душові піддони, ванни, унітази та пісуари), відвідні трубопроводи, стояки, витяжки і випуски. Всі приймальники стічної рідини обладнуються сифонами (гідравліч­ними засувами): ванни - підлоговими; умивальники - циліндрич­ними; мийниці - зетподібними; в унітазах та пісуарах сифони вмонтова­ні в сере­дині приладів. Відповідні трубопроводи прокладають пря­молінійно з нахи­лом 0.035 діаметром 4085 мм. Довжина відвідних ліній не повинна пере­вищувати 10 м. Приєднання санітарних прила­дів, розташованих у різних квартирах на одному поверсі, до одно­го водовідного трубопроводу та ви­користання прямих хрестовин при розташуванні у горизонтальній площині не допускається. Сто­яки розташовують поряд із санітарними приладами, що мають найбільший діаметр випуску (для житлових приміщень — унітаз), відкрито або у спеціальних нішах. До одного стояка можна приєднувати приймаль­ники стічної рідини суміжних санітарних вузлів. На плані каналіза­ційні стояки нумерують за ходом годинникової стрілки: наприклад, Ст К1- 1, Ст К1-2. Ка­налізаційні труби, що відводять воду від са­нітарно-технічних приладів‚ приймаються діаметром 40-50 мм, для унітазів — 100 мм, стояки —також 100 мм. Фрагмент плану систем во­допостачання та каналізації показано на рисунку 9 .

Зображення систем опалення виконують лише студенти спеціаль­ності СТ. На плані другого поверху зображають радіатори, горизон­тальні трубо­проводи та вертикальні трубопроводи — стояки. Загальні правила креслення планів систем опалення наведені у ГОСТ 21. 602-79 [6, с. 232-233]. Умовні зображення елементів систем супровод­жуються позначеннями, як показано на рисунку 9. Кількість секцій ра­діаторів, діаметри трубопроводів у практиці реального проектуван­ня визначаються теплотехнічним розрахунком, із яким студенти озна­йомляться на старших курсах. У даній роботі ці величини приймають­ся умовно. Так, кількість секцій може змінюватись від чотирьох до вoсьми залежно від площі та розташування приміщень. Кількість секцій узято приблизно за кліматичними умовами м. Полтави. Ця кіль­кість повинна бути більшою для приміщень із більшою площею та для тих, що мають дві зовнішніх стіни. В останньому випадку допуска­ється встановлен­ня двох радіаторів. Розташовують радіатори здебільшого біля зовнішніх стін під вікнами у спеціальних нішах, які на планах не показують. Підклю­чення радіаторів до вертикальних трубопроводів - стояків здійснюється за допомогою двох горизон­тальних труб, діаметр яких у роботі взято 15 мм. Довжина цих тру­бопроводів повинна бути мінімальною. Стояки систем розташовують, як правило, ближче до кутів приміщень, їх кількість повинна бути мінімальною, що досягається підключенням до одного стояка двох радіаторів. Діаметр трубопроводу-стояка прийнято умовно 20 мм. У даній роботі використовується тільки така система, коли один ра­діатор підклю­чається до одного стояка. Фрагмент плану системи опа­лення показано на рисунку 9.