Компонування зображень на аркуші

Розміщення зображень починають із плану. Враховуючи необхід­ність проставлення розмірів навколо плану‚ необхідно, щоб габа­ритний прямокутник плану відстояв від рамки креслення не менше ніж на 30 мм (рис. 1). Це означає, що у разі відсутності балконів й ін­ших виступаючих елементів осі "А" та "1" повинні відстояти від відповідної лінії рамки не менше ніж на 30 мм. Якщо ж є балкон, то цю величину треба збільшити на 20 мм.

Далі перевіряється можливість розміщення фасаду та розрізу. Орієнтовно висота їх може бути обчислена так:

Н_ф=Н_ц+2Н_прим.+Н_пер.+Н_д.‚

де Н_ц - висота цоколя - 900 мм;

Н_прим — висота приміщення (задається у схемі- завданні);

Н_пер. — висота перекриття - 300 мм;

Н_д. — умовна висота даху.

Остання може бути знайдена графічно, використовуючи задану схему даху та рисунок 10.

Якщо, відступивши 40 мм від верхньої осі плану, відкласти Н_ф. вертикально, отримаємо не менше ніж 20 мм до рамки креслення, то таке розміщення можемо вважати задовільним. У інших випадках необхідно звернутися за консультацією до викладача.

Горизонтальну розбивку здійснюють для забезпечення розміщення розрізу. Крайня права вісь розрізу повинна проходити на відста­ні не менше 30 мм від рамки креслення, у разі наявності висту­паючих елементів - 50 мм. Крайня ліва вісь розрізу повинна від­стояти від крайньої осі плану не менше ніж на 30 мм і на 50 мм -у разі наявності на розрізі зліва або на фасаді справа балкону чи інших виступаючих елементів.

Компонування інших зображень виконується після креслення перших трьох зображень за самостійним вибором студента. Приклад компонування наведено для випадку, коли всі зобра­ження виконуються у масштабі 1 : 50.

Усі зображення рекомендується виконувати спочатку в тонких лініях і здійснювати остаточне оформлення тільки після перевірки креслення викладачем.

Креслення плану

Плани рекомендується креслити у такій послідовності (рис. 28).

І. Нанесення координаційних осей

Спочатку необхідно визначити положення поздовжньої осі "А" та поперечної осі "1". Далі згідно зі схемою-завданням наносять інші координаційні осі зовнішніх та внутрішніх несучих стін та стовпів.

2. Розміщення і креслення граней зовнішніх та внутрішніх несучих стін

На плані грані стін проектуються у прямі лінії, між якими залишається неспотвореною товщина стін. По відношенню до коорди­наційних осей грані стін і стовпів займають точно визначене положення, яке зветься прив'язкою.

Прив'язка — це відстань від координаційної осі до внутріш­ньої грані або геометричної осі елемента. В будинках із поздовжніми та поперечними несучими стінами прив'язку треба здійснювати, виходячи з такого:

а) у цегляних стінах внутрішня грань зовнішньої стіни, на яку опираються плити перекриття, має бути на відстані 200 мм від координаційної осі (рис. 1‚ 2);

б) якщо будинок мав зовнішні несучі стовпи, то їх розміри приймають рівними товщині зовнішніх стін, а їх зовнішні грані повинні лежати в одній площині із зовнішніми гранями стін;

в) внутрішні несучі стіни повинні мати товщину 380 мм (1,5 цеглини) і їх геометричні осі повинні збігатися з координацій­ними осями (рис. 1‚ 2);

г) у внутрішніх несучих стінах, що оточують сходову клітку з двох поздовжніх боків, внутрішня грань стіни відстоїть на 200 мм від координаційної осі в середину клітки.

На рисунку 2 показані приклади прив'язки різних стін.