1.Поняття патентного права

На відміну від об´єктів авторського права, винаходи, корисні моделі і промислові зразки як рішення практичних завдань можуть повторюватися, створюватися різними способами незалежно один від одного. Тому їх правова охорона припускає формалізацію в законі певних ознак, дотримання спеціального порядку визначення пріоритету, перевірку новизни і встановлення особливого режиму використання.

Патентне право (право промислової власності) забезпечує другу частину об´єктів творчості (складову інтелектуальної власності) не менш важливу, ніж перша його частина (духовна творчість). Слід брати до уваги, що в умовах ринкової економіки, як перші об´єкти (духовної творчості), так і другі (науково-технічної творчості), виступають товаром.

У радянський період патентне право називали винахідницьким правом. Ця назва була пов’язана з тим, що винахід охоронявся авторським свідоцтвом, а не патентом. В Україні правова охорона винахідництва здійснюється на принципі визнання майнових і немайнових прав на об’єкт патентного права, що підтверджується патентом.

В об’єктивному розумінні патентне право – це сукупність норм, що регулюють майнові та немайнові відносини, які виникають внаслідок створення, використання, оформлення винаходу, корисної моделі та промислового зразка.

У суб’єктивному розумінні патентне право – це сукупність майнових і немайнових прав, які належать автору, патентовласнику у звязку зі створенням, використанням об’єктів патентного права.

Патентне право - це сукупність норм, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які виникають у зв´язку з використанням авторства на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, з охороною прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, установленням режиму використання цих об´єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а також захистом прав авторів і патентовласників.

Принципи патентного права – це відправні ідеї, що знайшли своє закріплення у патентно-правових нормах:

1. Визнання за патентовласником виключних прав на використання запатентованого об’єкта.

2. Дотримання розумного балансу інтересів патентовласників і суспільства в цілому.

3. Встановлення правової охорони лише тим розробкам, що в офіційному порядку визнані патентноздатніми.

4. Визнання і охорона законних прав і інтересів, як патентовласника, так і дійсного творця об’єкту патентного права.

Предметом патентного права є сукупність майнових і немайнових прав, що належать патентовласнику.

2. Джерела патентного права

Правовідносини між авторами пропозицій, їхніми володільцями та особами й організаціями, що їх використовують регулюються правом промислової власності або правом, оскільки основним правоохоронним документом, яким захищаються об'єкти промислової власності, є патент (деякі результати науково-технічної творчості охороняються свідоцтвами). Патентне законодавство в Україні формується досить активно, оскільки така форма охорони результатів творчої діяльності відповідає вимогам ринкової економіки. Основними джерелами патентного законодавства на сьогодні є: З У «Про власність»; ЗУ «Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності»; «Про науково-технічну інформацію»; «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»; «Про охорону прав на промислові зразки»; Положення про Державне патентне відомство України та інші НПА. Важливим джерелом патентного права України є міжнародні договори (Паризька конвенція про охорону промислової власності). Якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством-застосовуються правила міжнародного договору.

До джерел патентного права належить Конституція України (ст.ст. 41, 54), ЦК України глава 39, Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки». До джерел патентного права відносять також міжнародні угоди, зокрема Паризьку конвенцію з охорони промислової власності (1883 p.), Євразійську патентну конвенцію (1995 р).