Львівський державний університет внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут права, психології та економіки

кафедра теорії та методики практичної психології

«Психодіагностика»

Тема: «Патопсиходіагностика особистості»

підготувала: канд.псих.наук Зубрицька-Макота І.В.

Обговорено і затверджено

на засіданні кафедри теорії

та методики практичної псиїхології

протокол № __ від «__» 20__ р.

Львів-2012

Тема лекції: «Патопсиходіагностика особистості» План

Вступ

1.Діагностика порушень розвитку.

2. Особливості та задачі патопсихологічного дослідження.

3.Проведення патопсихологічного дослідження і підготовка висновку.

Висновки

Основна література:

1. Психодіагностика. Навчально-методичний посібник / Упор. Галян Ігор. – Дрогобич : «Вимір», 2006. – 272 с. – С. 85 – 115.

2. Анастази А. Психологическое тестирование. Т. II. – М.: Педагогика, 1982.

3. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике. СПб.: Питер, 2000. - 589 с.

4. Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика (психодиагностический инструментарий и его применение в условиях социальньїх служб). -К.: А.Л.Д., 1995. - 100 с.

5. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика: Учебник. - СПб.: Питер, 2002. - 352 с.

6. Бурлачук Л.Ф. Исследование личности в клинической психологии. -К.: Здоров'я, 1979. - 183 с.

7. Каталог интерпретаций методики «Дом, дерево, человек». - М.: Альтернатива, 1993. - 76 с.

Додаткова література:

1. Немов Р.С. Психология. Кн. 3. Зкспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - М.: Просвещение, 1995. - 508 с.

2. Общая психодиагностика / Под ред. Бодалева А.А., Столина В.В. - М.: Речь, 2001.

3. Проективная психология / Пер. с англ. - М.: ЗКСМО, 2000. - 528 с. Блейхер В.М., Бурлачук Л.Ф. Психологическая диагностика интеллекта личности. – Киев: Выща школа, 1978.

4. Блейхер В.М. Клиническая патопсихология. – Ташкент, 1976.

5. Талызина Н.Ф., Карпов Ю.В. Педагогическая психология: Психодиагностика интеллекта. – М.: Изд-во МГУ, 1987.

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Вступ

Системна обумовленість порушень розвитку психічних процесів вперше у вітчизняній психології розглядалася ще в 20-х роках минулого століття Л.С.Виготським на матеріалі вивчення психічної діяльності при глухоті, сліпоті і розумовій відсталості.

У результаті складного поєднання первинних і вторинних недоліків утвориться складна картина психічного розвитку, що, незважаючи на значний розвиток індивідуальних відмінностей, має свою специфіку в межах кожного типу порушеного розвитку.

Ця специфіка визначає необхідність створення спеціальних освітніх умов, адекватних для дітей кожної категорій (кожного типу порушеного розвитку). Виявити своєрідність психічного розвитку дитини, її психологічні особливості і є головним завданням психодіагностики порушень розвитку. Розуміння цих особливостей дозволяє визначити основний напрямок навчання дитини з недоліками розвитку, тобто той тип освітньої установи, що є адекватним для неї, а також зазначити основні вказівки до індивідуального плану навчання. Наприклад, констатуючи розумову відсталість, психолог, крім того, зазначає сильно виражені труднощі в просторовому орієнтуванні, порушення мовленнєвого розвитку, або грубі недоліки довільної уваги. Виявлені особливості і визначають рекомендації до навчання дитини, включаючи як основний зміст програми, так і додаткові індивідуальні корекційні заняття.

Система навчання дітей з недоліками розвитку – це галузь пе­дагогічної практики, де психологічна діагностика має особливо важли­ве значення. Психодіагностика тут є важливою складовою частиною комплексного обстеження, на підставі результатів якого вирішується доля дитини.

Тому не дивно, що коли відомою постановою ЦК ВКП (б) у 1936 році було заборонено застосування тестів при обстеженні дітей з метою відбору в спеціальні школи, усе-таки психологічні діагностичні методики фактично продовжували застосовуватися, хоча й у нестандартизованому вигляді: обійтися без них було неможливо. Розвиваюча система навчання дітей з недоліками в розвитку не може існувати без добору і діагностики дітей з відхиленнями у ньому.