6. Особливості побудови плану рахунків

План рахунків фінансових банківських установ — це систематизований перелік рахунків фінансового обліку, використовуваний для реєстрації господарських операцій. Він є складовою частиною національної системи бухгалтерського обліку, а отже, служить для відображення бухгалтерської інформації.План рахунків, розроблений відповідно до загальновживаних у міжнародній практиці принципів та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, є обов’язковим для використання всіма банківськими установами України. Інформація, що відображається на рахунках бухгалтерського обліку, має бути докладною та зрозумілою для користувачів — керівництва банку, міжнародних фінансових організацій, контролюючих органів.План рахунків поділяється на чотири категорії та дев’ять класів. Перша категорія — балансові рахунки, які об’єднано в п’ять класів: Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції. Клас 2. Операції з клієнтами. Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи й зобов’язання.Клас 4. Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи. Клас 5. Капітал банку.Друга категорія — рахунки доходів та витрат. Клас 6. Доходи. Клас 7. Витрати.Третя категорія — рахунки управлінського обліку.Клас 8. Управлінський облік. Четверта категорія — позабалансові рахунки. Клас 9. Позабалансові рахунки. Отже, особливістю плану рахунків є те, що він ефективно працюватиме на створення бази економічних показників лише разом з аналітичним обліком. По суті, аналітичні рахунки невіддільні від тих, що їх зазначено в плані рахунків (балансові, доходів і витрат).План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій: операції в іноземній валюті відображаються на тих самих рахунках, що й операції в гривнях, згідно з їхнім економічним змістом.Позабалансові операції відображаються в обліку за системою подвійного запису, що забезпечується спеціальними контррахунками. Кожний клас рахунків розподілений на: рахунки порядку ІІ, вони мають двоцифрову нумерацію і означають розділ; рахунки порядку ІІІ, що створюють групу і мають трицифрову нумерацію; рахунки порядку ІV відповідно чотирицифрові, що є номером балансового рахунка.Балансові рахунки, котрі є рахунками синтетичного обліку, забезпечують формування інформації про операції, що їх виконує банк, та її відображення у фінансовій звітності.

7. Охарактеризуйте систему синтетичних рахунків для обліку капіталу банку Капітал банку обліковується на рахунках класу 5 “Капітал банку” плану рахунків і є залишковим інтересом акціонерів банку в активах за відрахування зобов’язань. Клас 5 включає два розділи:розділ 50 – “Статутний капітал та інші фонди банку”;розділ 51 – “Результати переоцінки”.Цілком очевидно, що формування капіталу  розпочинається з формування статутного фонду банку.Зареєстрований статутний капітал обліковується на балансових рахунках групи 500 “Статутний капіталбанку”:5000 “Зареєстрований статутний капітал банку” (П);5001 “Несплачений зареєстрований статутний капітал банку” (КП).До рахунка 5000 відкриваються ще такі субрахунки:5000/1 — для обліку вартості привілейованих акцій;5000/2 — для обліку вартості простих акцій;5000/3 – для обліку власних акцій, викуплених в акціонерів.Розмежування в обліку необхідним , оскільки існують різні умови нарахування дивідендів власникам акцій. Так, виплата дивідендів на привілейовані акції проводиться в розмірі , зазначеному в акції. Прості акції не мають фіксованої дивідендної ставки. Їхня ринкова вартість може підвищуватись або знижуватись і прямо залежить від прибутку банку.Акції сплачуються у гривнях або в іноземні й валюті у випадках, передбачених статутом банку.Аналітичний облік статутного капіталу ведеться в розрізі акціонерів банку в поіменному реєстрі.Відображення операцій за рахунками групи 500 “Статутний капітал банку” здійснюється лише на балансі головного банку (юридичної особи).Крім того, для обліку операцій, пов'язаних з рухом коштів із формування статутного капіталу — випуском (емісією) акцій, їх продажем, скуповуванням, нарахуванням емісійних різниць та дивідендів, — використовуються ще й такі рахунки:3630 (П) “Внески за незареєстрованим статутним капіталом”; 3631 (П) “Кредиторська заборгованість перед акціонерами (учасниками) банку за дивідендами” 5001 (КП) “Несплачений зареєстрований статутний капітал банку”;5002 (КП) “ Власні акції (частки, паї), що викуплені в акціонерів(учасників)”; 5003 (П) “ Дивіденди, що спрямовані на збільшення статутного капіталу;5010 (П) “Емісійні різниці”; 5020 (П) “Загальні резерви”; 5021 (П) “Резервні фонди”;5022 (П) “Інші фонди банку”; 5030 (П) “Нерозподілені прибутки минулих років”; 5031 (А) “Непокриті збитки минулих років”; 5040 (П) “Прибуток звітного року, що очікує затвердження”; 5041 (А) “Збиток звітного року, що очікує затвердження”;  510 (П) “Результати переоцінки”;  6203 (АП) “ Результат від торгових операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку

10)

У процес діяльності банки зіштовхуються з проблемою недостачі чи надлишку ліквідності, що впливає на стан платоспроможності та рентабельності банку. З метою збалансуванні ліквідності позицій банки повинні розробляти стратегію управління ліквідністю, складовим елементом повинен бути план дій щодо підкріплення банків готівкою та продаж надлишків готівки. У бухгалтерському обліку такі операції мають своє, особливе, відображення. Підкріплення готівкою установ банків здійснює відділ готівкового обігу касових операцій територіального управління У бухгалтерському обліку підкріплення готівкою установ банків відображають такими бухгалтерськими проведеннями: Дт 1811 "дебіторська заборгованість за операції з готівкою"; Кт 1200 " кореспондентські рахунки банку в національному банку ”країни"; – (перерахування коштів банком за готівку)