1. Загальні поняття про форми, засоби та методи культурно – дозвіллевої роботи.

Поняття дозвілля

Спеціалісти пропонують три категорії часу:

1.Робочий час – це безпосередня служба

2.Позаробочий час – це час, який людина витрачає на життєві дії (сон, їжа, черги, транспорт).

3.Вільний час – коли його людина витрачає на задоволення своїх духовних проблем, інакше – дозвілля.

Дозвілля – відпочинок і має класифікацію за такими особливостями:

А) за часом та місцем події

Б) за фізичним та інтелектуальним навантаженням (захоплення музикою, танцями, літературою).

В) колективний відпочинок та індивідуальний.

2.Сучасна інфраструктура дозвілля.

Інфраструктура дозвілля

Організацією вільного часу у нашій державі займаються дуже багато закладів та установ. Найбільш популярні:

1.Музеї – це заклади культури, де зберігаються, демонструються зразки розвитку історії, культури, різних галузей.

За змістом експонатів та напрямків роботи музеї класифікуються на:

• Краєзнавчий (про кліматичні;географічні;архітектурні;історичні особливості краю + про відомих людей цього краю).

• Історичні (про окремий період історії; окремого міста).

• Мистецтвознавчі (образотворчі; декоративно – прикладної творчості; музеї – меморіали: «Музей Булгакова, Музей однієї вулиці»).

• Природознавчі (музей води; антропології та зоології; музей моря г. Клайпеда, г.Лієпая; музей – янтаря; Севастополь – музей риб).

• Галузеві (вони створюються при конкретних заводах, фабриках і розповідають про цю галузь; про розвиток підприємства – завод Арсенал, завод шампанських вин; музей зброї; музей судебної медицини; музей аптека у Львові «Золота підкова»).

2.Бібліотеки – це установи, які зберігають та пропагандують кращі зразки літератури. Найбільш популярні: зал читацький та абонентний. Крім обміну літературою в бібліотеках проводиться масова робота: презентація нових книг, тематичні вечори, дитячі ранки, дискусії.

За змістом літератури та напрямком роботи бібліотеки бувають:

• Публічні (обслуговування всіх верств населення, як правило за місцем проживання. Фонди: Худ. Літ; дитяча; науково-популярна та періодична: журнали, газети).

• Дитячі та юнацькі

• Наукові (наприклад: бібліотека Вернандського)

• Мистецького напрямку (бібліотека музики; історична бібліотека відділ книги).

• Відомчі (обслуговує окремих людей).

Інформаційно - дискусійні форми кдд.

Найбільш розповсюджені сучасні – це лекція (усний виступ спеціаліста на будь – яку конкретну тему). Існує два види лекцій:

1.Академічні (учбові). Характерні риси – це постійна ситуація, перевірка знань і підсумки.

2.Публічні, які проводяться у різних установах, а на сам перед в установах мистецтва і КДД з метою надання інформації різним верствам.

Поняття про форми, засоби та методи КДД

Засоби КДД – це види мистецтв + технічні засоби + наочні засоби + слово.

Форми КДД – це різноманітні заходи або об’єднання людей з метою формування естетичних смаків світогляду та організацією вільного часу.

Найбільш розповсюджені такі форми КДД:

1. Масові (фестиваль, клубний вечір, масове свято, концерт).

2. Колективні або групові (всі колективи та гуртки самодіяльності, клуби за інтересами та аматорські об’єднання, дискусії, ток-шоу).

3. Індивідуальні форми (індивідуальна робота в гуртках та колективах, консультації, творча та методична допомога).

Метод КДД – це як треба використовувати засоби для побудови різноманітних форм КДД.

Найбільш розповсюджені – це виховання, переконання, формування світогляду та смаків, методи заохочування та іноді методи провокації.